От не хотів я тепер цим займатися
. Питання потребує зусиль (дослідження, деталізації тощо). Тому поки так.
Оскільки оливи в огонь підлила Наталка, то почну з її повідомлення. Виходячи з Буселового означення «сторінка для викладення інформації зі своєю адресою в Інтернеті», вона робить висновок, що сайт – чітко окреслений предмет. Приймемо на віру, що Бусел дав точне означення, але з нього не випливає, що сайт є предметом. Що правильно зауважив Анатолій. На що Наталка зауважила, що це такий собі віртуальний предмет. Хороший хід стосовно віртуальності, але невдалий стосовно предмета, бо інформація залишається інформацією, хоч в електронному вигляді, хоч в друкованому (вже не кажучи про те, що роздрукована інформація втрачає «місце» в інтернеті (а це як ми пам’ятаємо входить в означення сайту). (Є ліс, а є фотографія лісу).
Ви керуєтеся логікою, «яка передбачає сайт як обов'язкову складову інтернету, а інтернет, відповідно, не може бути без нього». Я далекий від цієї галузі, але, з мого ламерського погляду, це не так. За аналогією: млин призначений молоти, але зерно, мельник, вода не є його складниками; пасажир, водій, бензин не є складниками машини (фантастику не розглядаю), книжка – бібліотеки, картина – музею тощо: млин залишається млином без зерна, мельника, води і т.д. Зрозуміло, що без них втрачаємо призначення, але маємо речі в «чистому вигляді». Інтернет залишиться інтернетом, навіть якщо прибрати всі сайти (і це вже інша річ, кому він такий потрібен).
Щодо сайту це справедливо, якщо виходити з вищезазначеного означення. Якщо ж означення взяти на кшталт такого: Інтернет – штука, яка складається з сайтів (тобто сайт стає складником інтернету), тоді і в цьому випадку «сайт» аж ніяк не набуває закінчення -а в родовому відмінку, бо тоді він стає подібним до «розділУ» книжки, чи її «АбзацУ», «уривкУ» тощо (див. згадуваний пункт д) правопису).
Чому «класово» близький до «літературознавчих» термінів? Інформаційністю. Роман (роману), опис (опису), нарис (нарису), журнал (журналу) (до речі, блог – це своєрідний журнал), твір (твору), текст (тексту), файл (файлу) тощо.
Загалом тема потребує ґрунтовного дослідження (можливо, його вже хтось провів – врешті в Україні тисячі мовознавців), я ж поки можу сказати, що чуйка(!) мені підказує, що історично рух іде від -а до -у, крім того, що стосується чужомовних слів на позначення нечітко оформлених речей, то панування -у безспірне.
П.с. хай закон - не документ, заміню його на наказ (наказу), указ (указу) тощо. Сутті це не міняє.