Григорьев

[Кувалда]

Звісно, як і те, що це зрештою його думка . А тема ця таки та ж сама. Бо матимемо від одного англійського Washington два українських: Вашинґтон і Вашингтон. Дуже логічно і зручно, мушу сказати

[Наталя]

У своєму словникові О. Пономарів подає Вашинґтон лише як іншомовний антропонім. Без винятків.

[краєзнавець]

...такий підхід сприймаю кепсько .

Це, зрештою, Ваша думка.

Нє, тут якраз ваша думка залишається вашою.
А Кувалдина думка - визначальна. Як він скаже, так і буде.

[Кувалда]

Ба більше, Наталю, він у цьому словнику він подає Маґелан і Маґеланова протока.
Нема під рукою його "Фонеми Г і Ґ", тому скористаюсь з вікіпедійної статті "Стиль" (там Думка професора О. Д. Пономаріва взята з цієї книжечки:
* проривний Ґ і фрикативний Г слов'янських мов завжди відтворюються українським Г, оскільки вживаються, як правило, в однокореневих лексемах (пол. głowa — голова, чес. mohutný — могутній та ін.);
* у всіх грецизмах вживається тільки Г (агностик, агонія, Галилея, Голгофа, Гомора та ін.);
* у запозиченнях з інших мов фонема H послідовно передається через Г, а не Х (гобі, гумор (лат. humor), гуманіст (лат. humanist) та ін.);
* G у давно засвоєних словах також відтворюється українським Г (гусар, гравюра та ін.). Із власних назв це стосується насамперед найменувань країн, міст, гір, річок, та інших ономастичних об'єктів (Англія, Голландія та ін.);
* у неслов'янських антропонімах, а також у новіших загальних назвах розрізняємо H та G, що передаються відповідно через Г та Ґ: Hegel — Геґель, Copenhagen — Копенгаґен.
Тако от, якщо дотримуватися цих пунктів, має бути Маґелан, але Магеланова протока. Бо остання вже топонім, а виняток О.Пономарів зробив тільки для неслов’янських антропонімів, і новіших загальних назв. "Новіших", мушу сказати, це теж дуже точне формулювання

Наїжджаєте, краєзнавцю . У будь-якому разі до кожної проблемної статті "приписане" обговорення і жодна заувага не пропаде.

[Наталя]

"Новіших", мушу сказати, це теж дуже точне формулювання

Нас попереджали, що тут "живуть" опоненти із залізними арг(ґ)ументами та гострим слівцем. А от що поділяють користувачів на "новіших" (свіжіших ))) і "старіших"... Невже дідівщина?

Нє, тут якраз ваша думка залишається вашою.
А Кувалдина думка - визначальна. Як він скаже, так і буде.

Дик ми вже давно це помітили. Скаже - як зав’яже.

[Кувалда]

"Новіших" — це з Пономаревого формулювання і стосується новіших слів, а не людей . Я "наїжджаю" на таке не дуже точне професорове розмежування, бо чесно кажучи, леґітимація не надто новішістю відмінна, скажімо, від легенди. Хотілося б мати чіткіші критерії.
Нема ніякої дідівщини, і навіть дядьківщини .

[Анатолій]

Ознакою української мови є тільки г (h), чому й чужі слова з [ґ] ми українізуємо, цебто вимовляємо інтелігенція, гімназія, агітувати...
...Вимова г як [h] єсть наша характерна споконвічна ознака, руйнувати яку було б непотрібним нехтуванням своєї старої культури.
І. Огієнко

[Кувалда]

Халепа тільки в тому, що ґ ще споконвічніше

[Анатолій]

Халепа тільки в тому, що ґ ще споконвічніше

О-о-о-о! Так ми до мови Адама і Єви дійти можемо.

[Кувалда]

так отож. Тому аргументи Огієнка - не дуже