Не впевнений, що це вписується в Кувалдину концепцію «надмірна деталізація зайва», але мені особисто хочеться в правописі раз і назавжди позбутися «синдрому Папуа і Нової Гвінеї». Стільки вже списів зламано навколо теми, як писати цю назву: окремо, через дефіс чи з тире.
Не знаю, де саме в правописі про це треба згадати (окремим пунктом чи приміткою), але я б десь зауважив приблизно таке:
Географічні назви (хоч тут, певно, можна говорити про всі власні назви), що складаються з щонайменше двох іменників (без сполучного звука) або з іменника та наступного прикметника, пишемо з дефісом: Гвінея-Бісау (держава в Африці), Саксонія-Ангальт (федеральна земля в Німеччині), Овернь-Рона-Альпи (регіон у Франції), Вінниця-Вантажна (зупинний пункт в Україні).
Якщо в географічній назві хоча б одна частина становить собою поєднання слів, між такими частинами треба ставити тире: Папуа — Нова Гвінея (держава в Океанії), Мекленбург — Передня Померанія (федеральна земля в Німеччині), Прованс — Альпи — Лазурний Берег (регіон у Франції), Кривий Ріг — Головний (залізнична станція в Україні).
Щодо родового відмінку ІІ відміни однини в назвах міст. Я б повернув попередню редакцію, де населені пункти були з закінченнями
-а (-я), а країни —
-у (-ю). Погоджуюся, що треба згадати про планети та супутники. А ще, як на мене, непогано було б сказати про спортивні команди. Бо якщо з назвами «Шахтар» і «Чорноморець» ніби напрошується відмінювання «Шахтаря» і «Чорноморця», то з такими назвами, як «Реал», «Арсенал» чи «Спортинг» уже виникають сумніви.
Ще б я десь окремо прописав випадки вживання дефіса і тире з цифрами після назв. Десь приблизно так:
Незмінна прикладка, передана на письмі цифрами, приєднується до означуваного слова дефісом: Євро-2012, Олімпіада-2006, «Рокі-2» (фільм), Канни-2019 (кінофестиваль), «Восток-4» (космічний корабель).
Якщо перед цифрами стоїть не одне слово, а поєднання слів, то в такому разі пишемо тире: чемпіонат Європи з футболу — 2012, Олімпійські ігри — 2006, «Історія іграшок — 3» (мультфільм), Каннський кінофестиваль — 2019, «Лунар орбітер — 4» (орбітальний апарат).
Про чергування У — В, І — Й — ТА, З — ЗІ — ІЗ. Краще про це взагалі не згадували б. Принаймні деталізація тут точно зайва. Бо те бідне «із» тулять вже де треба і не треба.
По всьому правопису: забрати «словосполучення», вставити «словосполука».
§ 129 — прибрати з прикладів слово «чіабата». Літера «і» там зайва, бо в італійському слові ciabatta літера «i» німа й служить лише для того, щоб літеру «c» читали як [ч], а не як [к]. Така особливість італійського правопису: «c» перед «a», «o», «u» слід читати як [ч], якщо перед згаданими голосними стоїть «i». Наприклад, ми пишемо Лучано (Luciano), чао (ciao), а не Лучіано, чіао. Аналогічне правило діє в італійській мові й щодо літери «g»: щоб читати її перед «a», «o», «u» як [дж], а не [ґ], після неї так само пишуть німу «i» й так само українською мовою відповідні слова передаємо без літери «і»: Джакомо (Giacomo), Джованні (Giovanni), Джузеппе (Giuseppe), а не Джіакомо, Джіованні, Джіузеппе.
Щось треба робити з назвами, де в оригіналі
Mc, Mac. Спілкувалися ми не так давно з Андрієм, і от він каже, що
McLaren треба передавати як
Макларен, а я вважаю, що як
Мак-Ларен. А читали ми той самий правопис
Ще одне (теж після спілкування з Андрієм): чи поширюється норма, прописана в § 126, згідно з якою треба писати
фоє, мая, Гоя, Савоя, Феєрбах на слова на зразок турецького
Tayyip? Іншими словами, як правильно передавати це ім’я:
Таїп чи
Тайїп? В оригіналі вимовляють дві [й]. А українцям як вимовляти (і, відповідно, писати)? Якось би це уточнити: можемо ми писати (і вимовляти) «й» перед йотованими (якщо так у мові-оригіналі вимовляють) чи це неможливо ніколи.
. Якщо у форумців є якісь побажання — напишіть.
Я без ілюзій дивлюся на врахування зауваг, але наша справа зауважити, а далі...