Сторінка 3 з 3

Re: :: Аничка курдуплик і Солом’яний Губерт ::

Додано: Суб серпня 31, 2013 5:09 pm
вітько
Та ні! На тисячу розмінюватися гріх. А чом не спробувати пропхатися в хрещені батьки до онуків Ріната Леонідовича? Щось обрізати доведеться... Але задля принципу можна й голову на плаху покласти.

Re: :: Аничка курдуплик і Солом’яний Губерт ::

Додано: Нед вересня 01, 2013 10:33 am
Кувалда
можна

Re: :: Аничка курдуплик і Солом’яний Губерт ::

Додано: Вів грудня 30, 2014 1:36 pm
fishua
Кувалда писав:прибрати хоча б неправильний ужиток слів.
Привіт)) чи можна, якщо Ваша ласка, уточнити, де саме там лажа з ужитком слів?

Re: :: Аничка курдуплик і Солом’яний Губерт ::

Додано: Вів грудня 30, 2014 9:03 pm
Кувалда
«Ой, буду бита!» - подумала Аничка, ота, котру за малий, геть малий зріст прозивали курдупликом, коли почула безупинне дзеленчання, котре нічого доброго зазвичай не вістило. «Схоже, проспала я, у церкві дзвони вже дзвонять. А може, баран бешкетує, тікає мені з вигону разом із усією отарою. А то ще, може, стодола зайнялася, зараз пожежники приїдуть гасити. Якщо стодола зайнялася, тоді не буду бита. Господар і не згадає, що я заспала. Одягне залізний шолом і сурмитиме: Та-да-да-а! Точно, стодола горить. Ось і засурмили. А тепер знову. Ну, начувайся, баране! І не думайте, вівці, що я вас не дожену. Якщо горить, ніхто мене не чіпатиме. Гаразд, якщо стодола. А якби отак-о загорілися вівці? Ніхто би не зумів загасити! Горіли б, як перини, і смерділо би – жах. А я б їх узяла та й загнала в ставок! Уже б коли і втопилася котра – а що би я вдіяла? Так би господарю й сказала: А що я вдію? Та дарма, однак би мене набив».

Я виділив грубим шрифтом: 1) неправильний ужиток "котрого", 2) неправильний ужиток "би"; 3) краще в родовому відмінку.

Re: :: Аничка курдуплик і Солом’яний Губерт ::

Додано: Суб січня 03, 2015 12:58 pm
fishua
дуже дякую))
Перше - ок, зрозуміла і перевірила. Хоча ніяких інших Аничок там в полі зору нема, в реченні ідеться про те, яку саме із сільських дівчат ми бачимо. Читач ніби вже знає, кого там і як прозивають і тільки собі пригадує: ага, це ота сама. А, наприклад, оця стаття доводить, що й жоден з варіантів (та, що. яка, котра) тут не буде помилкою.
http://slovopedia.org.ua/34/53417/33326.html

Щодо "би" ясно в останньому випадку - там скорочена форма мусить бути. А в решті чому?
Щодо залізного шолома - хіба знахідний відмінок не є так само унормованим в таких випадках? Втім, звучить і справді краще. Мабуть, Ви праві.
В кожному разі, дякую, перевірити ніколи не зайве))

skritek це насправді дрібний казковий чоловічок, це може бути і гном, і домовичок, і лісовичок, і полтергейст і водночас не дорівнює жодному з них. в першому варіанті було Аничка-гномка, але це не підходить, бо суворо кажучи то й не гном. треба було слова, яке з одного боку трошки зневажливе (бо її так прозивають), з іншого може звучати лагідно, і трішки казково (на те я й Аничка-курдуплик, щоб потрапити у зачароване місце), і не занадто (на те я й Аничка курдуплик, щоб діставати запотиличники).

А щодо пекучих цукерок теж якісь питання були? мережа видає на то всякі ментолові льодяники від кашлю. В російському перекладі дівчинка просить жовтих льодяників, а отримує чогось м"ятні кульки, а так - все збігається.

Re: :: Аничка курдуплик і Солом’яний Губерт ::

Додано: Суб січня 03, 2015 2:20 pm
Кувалда
В Антоненка-Давидовича йдеться насамперед, чи можна застосовувати, що, котрий і до речей. Можна ;) . Він не перераховує пункти, коли "котрий" доречний, але приклади [і то всі] наводить правильного вжитку. Ви, власне, теж правильно пояснили, чому щодо Аннички не годиться "котра" [в цьому контексті]. Детальніше тут
би чи б залежить цілком від того, на голосну чи приголосну закінчується попереднє слово [ це ж стосується і же/ж]
Про знахідний/родовий коротко є в Антоненка-Давидовича, розлого - в Синявського.

Аничка курдуплик прислухалася. «Дзен-нь!» - почулося знову. Не схоже ні на церковні дзвони, ні на овечі калатальця. Більше нагадує велосипедний дзвоник листоноші, але ж гучніше, набагато гучніше! Схоже й на дзвінок, коли бува заходиш у крамницю по дріжджі. [нагадує не годиться - схожий, подібний, скидається]
Боячись, аби не побачив її господар, зіскочила з возу.
«Зараз побачить мене, ох, буду бита!» - подумала Аничка і в два стрибки[краще двома стрибками] вже була за величезною колоною, котра здіймалася високо-високо, аж до чорного склепіння, котре нагадувало церковну стелю.
Віз поїхав, і Аничка курдуплик зітхнула з полегшенням.
Аничка наважилася вийти з-під високої колони, котра впиралася нагорі у склепінчасту стелю, щоб роздивитися всю ту красу.

Re: :: Аничка курдуплик і Солом’яний Губерт ::

Додано: Чет січня 22, 2015 2:47 pm
fishua
Ок, зрозуміла і все поправила. Дуже-дуже дякую!
(перепрошую за тривалу паузу)