Дуже дякую Вам, друзі за теплі слова, за допомогу в редагуванні!
Що ж до "Анни Кареніної", то я б залюбки взявся, але боюся, що ніколи не викінчу тої праці. От уже кілька років лежать у моїй шухляді розпочаті переклади двох романів — з польської і з російської. На такі монументальні твори потрібен час і безупинна копітка праця. А тут то те заважає, то се. По великій перерві доводиться наново вживатися в образи. Коли ж просто механічно перекласти заради самої інформації, то вийде халтура, що нею сьогодні аж рябіють наші видання. До того ж, пане Кувалдо, "Анну Кареніну" перекладали українською. І "Війну і мир" теж. І решту творів Толстого. Наприкінці п'ятдесятих років у Держлітвидаві УРСР виходив дванадцятитомник Толстого в українському перекладі. Деякі твори виходили й окремими книжками, як-от "Війна і мир" (у перекладі Олекси Кундзича) та "Анна Кареніна" (в перекладі Антона Хуторяна). Ті переклади не такі вже й зрусифіковані, бо працю над ними розпочали ще перед тим, як з'явився горезвісний словник 1948 року. Та й перекладачі тої доби мали ще природне мовне чуття. Часто-густо вони взагалі не потребували ніяких словників, а коли й користувалися, то саме Грінченковим чи забороненими під час боротьби на мовному фронті. Жоден словник не підказав би тлумачеві "Анни Кареніної" такого перекладу початку роману:
Усе пішло шкереберть у сім’ї Облонських...
В оригіналі:
Все смешалось в доме Облонских...
Скорочено роман можна прочитати
тут. Але то вже не та редакція, що її я читав у виданні
Толстой Лев Миколайович. Анна Кареніна. Роман на вісім частин. / Пер. з рос. А. Хуторяна. Іл. А. Ванеціана/ К. Держлітвидав, 1955. - 704 с.
На жаль, сьогодні я не маю цієї книжки. Коли трапиться, то охоче поділюся.