Хвізика

[Анатолій]

Ляпи мови слід викорінювати! Цей звук - суцільний ляп.

Чому?

[Анатолій]

Якщо вже бути послідовним, то й букву та звук «ґ» також треба викинути.

[muchacho]

Якщо вже бути послідовним, то й букву та звук «ґ» також треба викинути.

Ні! Не треба!

Правописною реформою 1933 року, здійсненою в атмосфері «боротьби з націоналізмом на мовному фронті» та розгортання репресій, двоїна поряд з літерою ґ і цілою низкою інших питомих рис української мови була заборонена.

Тому "ґ" залишаємо!!!

[Анатолій]

Якщо вже бути послідовним, то й букву та звук «ґ» також треба викинути.

Ні! Не треба!

Правописною реформою 1933 року, здійсненою в атмосфері «боротьби з націоналізмом на мовному фронті» та розгортання репресій, двоїна поряд з літерою ґ і цілою низкою інших питомих рис української мови була заборонена.

Тому "ґ" залишаємо!!!

До чого тут правописна реформа 1933 року??? Ви стверджуєте, що буква (а я так розумію і звук) «ф» непритаманні українській мові і їх треба викинути. То я закликаю бути послідовним і викинути заразом і букву та звук «ґ». Бо якщо «ф» запозичено ще тисячу років тому, то «ґ» значно пізніше. Що «ф», що «ґ» — запозичення, непритаманні українській мові. А якщо ви так відстоюєте «ґ», то залиште врешті в спокою «ф».

[muchacho]

До чого тут правописна реформа 1933 року??? Ви стверджуєте, що буква (а я так розумію і звук) «ф» непритаманні українській мові і їх треба викинути. То я закликаю бути послідовним і викинути заразом і букву та звук «ґ». Бо якщо «ф» запозичено ще тисячу років тому, то «ґ» значно пізніше. Що «ф», що «ґ» — запозичення, непритаманні українській мові. А якщо ви так відстоюєте «ґ», то залиште врешті в спокою «ф».

Українська мова належить до тих індоєвропейських мов, у яких проривний звук [ґ] колись перейшов у [г]. У праслов'янській мові всі слова вимовлялися з [ґ]. Потім у деяких слов'янських мовах: в українській, у білоруській, у чеській, у словацькій, у верхньолужицькій він перейшов у [г], який позначає гортанний задньоязиковий приголосний, фарингальний звук, четверта літера нашої абетки.
Але звук [ґ] залишився у деяких українських словах, а згодом в українську мову почали потрапляти іншомовні слова і виникла потреба відтворювати цей проривний [ґ].

Отже цей звук притаманний українській мові.

[Анатолій]

До чого тут правописна реформа 1933 року??? Ви стверджуєте, що буква (а я так розумію і звук) «ф» непритаманні українській мові і їх треба викинути. То я закликаю бути послідовним і викинути заразом і букву та звук «ґ». Бо якщо «ф» запозичено ще тисячу років тому, то «ґ» значно пізніше. Що «ф», що «ґ» — запозичення, непритаманні українській мові. А якщо ви так відстоюєте «ґ», то залиште врешті в спокою «ф».

Українська мова належить до тих індоєвропейських мов, у яких проривний звук [ґ] колись перейшов у [г]. У праслов'янській мові всі слова вимовлялися з [ґ]. Потім у деяких слов'янських мовах: в українській, у білоруській, у чеській, у словацькій, у верхньолужицькій він перейшов у [г], який позначає гортанний задньоязиковий приголосний, фарингальний звук, четверта літера нашої абетки.
Але звук [ґ] залишився у деяких українських словах, а згодом в українську мову почали потрапляти іншомовні слова і виникла потреба відтворювати цей проривний [ґ].

Отже цей звук притаманний українській мові.

А ви цілком певні, що в українській мові ніколи не існувало звуку «ф»? В інших індоєвропейських мовах він же існує.

[muchacho]

"Ф" в старо- и церковнославянской азбуках носит название «фрътъ» (ст.-сл.) или «фе́ртъ» (ц.-сл.), смысл которого неясен, ибо звук [ф] в древности славянскому языку был совершенно чужд, а поиски созвучных слов в иностранных языках ничего убедительно подходящего пока не дали.

Буква Ф первоначально использовалась только для передачи звука [ф] в заимствованных словах, употребляясь более или менее равноправно с буквой фита (Ѳ, ѳ) позже, с началом перехода в произношении звука [в] в некоторых позициях в [ф], стала встречаться и в собственно славянских словах, заменяя согласно произношению В или ХВ.

Я й не заперечую, що починаючи з писемного періода слов’янських мов звука «ф» найпевніше слов’яни не знали. Проте хто дасть гарантію, що в дописемний період цього звука не було? Хто зна, може від нього відмовилися, але дуже давно.
Щодо «ґ». Якщо в українській мові йшла тенденція до того, щоб не ставало звука «ґ», якщо Ярослав Мудрий і Володимир Мономах «гекали», а не «ґекали», то навіщо було запроваджувати цей звук наново?

А от проти того, щоб російську мову називали кацапською — я протистую категорично.

[muchacho]

Питання таке: а хто це без мого відома править мої повідомлення?
Прошу взяти до уваги, що минуле повідомлення я не писав!
Адміністратор! Прошу не виправляти повідомлення вічан! Тим паче причин на це не було!
Якщо не подобається можна видаляти повідомлення, а не від мого імені його подавати!

Думаю, що це було зроблено, через вживання мною "кацапська" замість "російська".
То ви вважаєте, що коли на нашу мову кажуть "хохляцька", а не "українська" це нормально?
А росіян ображати не можна..) хм...
Хлопці! Ви тут взагалі за кого?

[Анатолій]

Питання таке: а хто це без мого відома править мої повідомлення?
Прошу взяти до уваги, що минуле повідомлення я не писав!
Адміністратор! Прошу не виправляти повідомлення вічан! Тим паче причин на це не було!
Якщо не подобається можна видаляти повідомлення, а не від мого імені його подавати!

Думаю, що це було зроблено, через вживання мною "кацапська" замість "російська".
То ви вважаєте, що коли на нашу мову кажуть "хохляцька", а не "українська" це нормально?
А росіян ображати не можна..) хм...
Хлопці! Ви тут взагалі за кого?

Те повідомлення, про яке ви говорите — моє. А чого це воно під чужим ім’ям — цікаво.

[Анатолій]

То ви вважаєте, що коли на нашу мову кажуть "хохляцька", а не "українська" це нормально?
А росіян ображати не можна..) хм...
Хлопці! Ви тут взагалі за кого?

Зауваження щодо вживання слова «кацапський» на форумі (називаймо покищо «форум», бо до іншого рішення ми не дійшли) зробив я. Ваші аргументи, мовляв, а як вони кажуть «хохляцька», зводяться до тези «Сам дурень». (Дуже схоже на сюжет із «Баби Параски і баби Палажки» Нечуя-Левицького.)