Як вітатися вночі?

[Анатолій]

Якщо ж ідеться про авторитетність мовознавців, то, гадаю, Караванський не менш авторитетний, ніж Пономарів.

Ну, не дуже згоден.

[Анатолій]

Анатолію, кого Ви до них зараховуєте і за якими критеріями? На що саме спираються Ваші твердження щодо Стельмаха і Шевчука?

Щодо Шевчука. Ну, якось не вписується в моє поняття класика живий письменник... Може, суб’єктивно. Власне, кажучи класики, я повторюю термінологію шкільних підручників з української літератури. Не подобається термін «класична українська література», скажімо так: приклади з творів, яким не меньше 100 років.

А щодо форм "Добрий вечір" і "Доброго вечора", то з класиками чи без, їх вживають освічені й свідомі носії укр. мови паралельно, інколи з невеликою відмінністю у значенні. З моїх спостережень, трапляється варіація в мовленні одного й того самого мовця.

Коли вперше прочитав наведену статтю Пономарева, почав спостерігати, як вітаються люди. Справді, «доброго дня / вечора» кажуть, і досить часто. Кажуть ті, для кого українська нерідна або ті, хто нею поганенько говорить. Трапився такий, який доводив, що «добрий день / вечір» — геть неправильно. Освічений і свідомий носій української мови (в журналі літературним редактором працює) років п’ятнадцять тому говорив винятково російською, тепер — лише українською.
Поїхав у село в гості до бабусі. Інакших привітань, як «добрий день / вечір — добре здоров’я / здоровля» — не чув.

У подібних випадках укладачі англійських словників формують групу "експертів із народу" -- освічених носіїв англ. мови, які мають різних фах і походять/мешкають із різних регіонів. Їм ставлять питання на кшталт "Ліпше так чи так?" або "Чи можна (правильно) так сказати?". Потім виводять відсотки або ж узагальнюють і подають цю інформацію в зоні приміток у тлумачному словнику. Інколи вказують, що, наприклад, мовні пуристи засуджують певний ужиток, але він поширений в якісних виданнях відомих видавництв і вже став загальною практикою. У нас ситуація, звісна річ, не така сама, але є питання, на які класики, корпуси чи Гугл відповіді дати не можуть в принципі, особливо коли йдеться про Sprachgefühl, мовне чуття.

Ну, якби в групу «експертів з народу» взяли моїх земляків подолян, варіанти «доброго дня / вечора» набрав би 0%.

[лекс]

З моїх спостережень у майже всуціль українськомовному середовищі: "Добрий день/вечір!" кажуть частіше, але "Доброго дня/вечора!" теж трапляється. І те, і те звучить цілком прийнятно.
Інколи кажуть ще "Доброї (Вам) ночі!" в сенсі привітання, а не побажання добре виспатися. Наскільки цей вжиток правомірний? З певністю сказати важко. Загалом він вписується в модель "Доброго (Вам) ранку/дня/вечора!" і в контексті/ситуації цілком ясно, вітається людина чи прощається.

[Анатолій]

Якщо вірити АС, желать доброго дня має перекладатися, як на добридень поклонитися (дати, віддати сказати). Варіанта зичити (бажати) доброго дня просто немає, то чи може бути доброго дня?

[лекс]

Вважаю, що може. У Виргана й Пилинської є доброго ранку/дня/ночі бажати.

[Наталя]

Ой, як тут гаряче.
І справді, з усієї поваги до пана Пономарева та його слушних зауваг, так і крутиться на язиці: чому ми можемо сказати ближньому "З добрим ранком Вас!" (і не просто вітаючи його, а бажаючи гарного ранку, добра на весь день), а "Доброго дня!" ("З добрим днем!") - вже нестандартна форма вітання.

А як вітатися, коли люди зустрічаються вночі?

Здорові був! (Здоровенькі були!)
Бог на поміч!
Як поживаєте(-ш)?
Як ся маєте(-ш)?
Як почуваєтесь(-шся)?
Радий(-да) Вас бачити!
Яка приємна зустріч!
Що чути?
Що у Вас (тебе) нового?
Дай Боже доброго здоров’я!
Помагайбі!
Здрастуйте Вам! (Здрастуй!)

[Анат]

Рідковживане ДОБРОГО СВІТАНКУ! коли ще схід сонця.
Щодо Добрий день. Не розглядаю як констатацію. Люди радіють зустрічі, тому, що Бог дав днину.
А Доброго дня дає Всевишній, а не стрічна людина. Можливо ще й малодостойна.
В нашому селі не пам'ятаю вітання Доброго дня.
При такому вітанні і зараз почуваюсь некомфортно. Як і при еліпсові-відповіді - Добрий!
Починаю гарячково перебирати зміст стосунків - чи не припустився нетактовності.
Утяту форму старші вживали, коли гість приперся непрошеним, або не ті стосунки аби бути щиро привітним.