Re: ватний переклад
Додано: П'ят серпня 06, 2021 10:27 pm
Olena Balaba
Читаю страшну книжку про повстання в Варшавському гетто в квітні 1943 року: коли кожен день тисячі людей відправляли на смерть в газові камери в Белжець і Треблинку, а хлопці намагались зупинити ці потяги смерті - спочатку друкували листівки, а потім взяли в руки зброю.
Читаю, як спочатку люди покірно сідали у вагони за хліб, а потім - почали боротися, тому що краще померти в бою від кулі або міни, чим в натовпі в газовій камері.
Читаю українською - книжку видали у нас.
Читаю уважно - бо шукаю, де є про українців, які допомагали німцям. Бо знаєте ж радянську та російську літературу, кіно та стереотип, що "українці - предатели, поліцаї, бандеровці, колаборанти" і т.д. Читаю. Не находжу.
Відкриваю російський переклад. Інтуїтивно одразу: "В зале была ниша. В нише несколько украинцев — шесть, а может, восемь — насиловали девушку. Стояли в очереди и насиловали, а когда очередь закончилась, девушка вышла из ниши, прошла через весь зал, спотыкаясь о лежащих, белая, голая, окровавленная, и села в углу."
Вертаюсь до українського перекладу. Замість "українців" в цієї частині тексту - власівці.
Починаю шукати польське видання. Знаходжу. В оригіналі - також власівці: "W sali była wnęka. We wnęce kilku własowców – sześciu, ośmiu może – gwałciło dziewczynę. Stali w kolejce i gwałcili ją i kiedy kolejka się skończyła, dziewczyna wyszła z wnęki, przeszła przez całą salę, potykając się o leżących, biała, naga, zakrwawiona, i usiadła w kącie".
Перекладачка російською - поважна пані Ксенія Старосільська. Багато перекладала - від Генріка Сенкевича та навіть отримала Лицарський хрест і орден "За заслуги перед Польщею".
Книжка репортажна, жодного зайвого слова - тому болить ще більше. Писала її журналістка Ганна Кралль ще в 1970-х, яка сама дитиною пережила окупацію - її переховували, вона вижила.
Книжка пронизлива - неприкрита гірка правда і біль: історію повстання розповідає доктор Марек Едельман, який потім після Другої світової став видатним кардіохірургом, боровся за звільнення Польщі від радянського режиму, один з керманичів руху "Солідарність".
Посилання на тексти закину в коментарі. Брехню російською заскрінила окремо.
Моралі не буде.
Це - факти.
Просто факти.
Терпіти не можу брехні і маніпуляцій.
Читаю страшну книжку про повстання в Варшавському гетто в квітні 1943 року: коли кожен день тисячі людей відправляли на смерть в газові камери в Белжець і Треблинку, а хлопці намагались зупинити ці потяги смерті - спочатку друкували листівки, а потім взяли в руки зброю.
Читаю, як спочатку люди покірно сідали у вагони за хліб, а потім - почали боротися, тому що краще померти в бою від кулі або міни, чим в натовпі в газовій камері.
Читаю українською - книжку видали у нас.
Читаю уважно - бо шукаю, де є про українців, які допомагали німцям. Бо знаєте ж радянську та російську літературу, кіно та стереотип, що "українці - предатели, поліцаї, бандеровці, колаборанти" і т.д. Читаю. Не находжу.
Відкриваю російський переклад. Інтуїтивно одразу: "В зале была ниша. В нише несколько украинцев — шесть, а может, восемь — насиловали девушку. Стояли в очереди и насиловали, а когда очередь закончилась, девушка вышла из ниши, прошла через весь зал, спотыкаясь о лежащих, белая, голая, окровавленная, и села в углу."
Вертаюсь до українського перекладу. Замість "українців" в цієї частині тексту - власівці.
Починаю шукати польське видання. Знаходжу. В оригіналі - також власівці: "W sali była wnęka. We wnęce kilku własowców – sześciu, ośmiu może – gwałciło dziewczynę. Stali w kolejce i gwałcili ją i kiedy kolejka się skończyła, dziewczyna wyszła z wnęki, przeszła przez całą salę, potykając się o leżących, biała, naga, zakrwawiona, i usiadła w kącie".
Перекладачка російською - поважна пані Ксенія Старосільська. Багато перекладала - від Генріка Сенкевича та навіть отримала Лицарський хрест і орден "За заслуги перед Польщею".
Книжка репортажна, жодного зайвого слова - тому болить ще більше. Писала її журналістка Ганна Кралль ще в 1970-х, яка сама дитиною пережила окупацію - її переховували, вона вижила.
Книжка пронизлива - неприкрита гірка правда і біль: історію повстання розповідає доктор Марек Едельман, який потім після Другої світової став видатним кардіохірургом, боровся за звільнення Польщі від радянського режиму, один з керманичів руху "Солідарність".
Посилання на тексти закину в коментарі. Брехню російською заскрінила окремо.
Моралі не буде.
Це - факти.
Просто факти.
Терпіти не можу брехні і маніпуляцій.
. І вирішив подивитися однойменний фільм... ну однойменний він в оригінальному варіанті. А от назва його чомусь в українському варіанті "Правила виноробів", хоча ні в книжці, ні у фільмі [фільм за сценарієм того ж Джона Ірвінга, за сценарій – "Оскар"] ні про яких виноробів не йдеться і самого слова нема ні книжці, ні у фільмі. Але так фільм вирішили назвати ("Правила виноделов") з незбагненного бодуна недалекі сусіди, а тутейші нащось у них скопіювали. Тутейші, зав'язуйте 
. А фільм непоганий і мова добра.
.