Гадаю, Андрію, тут є багато більше нюансів. І чітко сформулювати рекомендацію, коли вживати
ІЗ, навряд чи можливо. З
У (В) та
І (Й) легше. А тут іще є варіант
ЗІ (ЗО). І хоч-не-хоч будуть такі випадки, коли можна буде вжити і
ЗІ, і
ІЗ. У чинному правописі є навіть приклади:
Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги (Михайло Коцюбинський);
Війнув зі Сходу легіт волі (Дмитро Павличко).
Щоправда, наведено їх у різних підпунктах. А хотілося, щоб до цього нюансу укладачі правопису теж привернули увагу читальників.
Звісно,
ЗІ не поставиш перед одиничним приголосним, тобто не скажеш
зі зоопарку, зі сапою, зі шапкою тощо. Але, наприклад, літера
Щ у літературній мові вже позначає два приголосні
ШЧ, тобто сполуки
зі щитом, зі щіткою, зі щербиною цілком природні. А в чинній редакції правопису про це анічичирк. І перелічувати ці тонкощі можна без кінця.
Мені здається, що концепція має бути інша. Треба чітко сформулювати правила вживання
З і
ЗІ (ЗО), доповнивши їх тезою про те, що на місці
З і
ЗІ (ЗО) подекуди може вживатися
ІЗ. Наприклад, як краще написати
кекс з маком? Певна річ, ті, що дуже ревно ставляться до милозвучності, обставатимуть за варіантом
кекс із маком. Погоджуюся, що так і краще, і миліше. А якщо
кекс їли — і він
змалів? Що тоді?
Кекс ізмалів? Багато хто саме так і скаже, але чи наважиться хто так написати? Навряд чи. Найчастіше напишуть
кекс змалів. А чому, пишучи
кекс змалів, не можна писати
кекс з маком? Цілком логічне питання, на яке в правописі так само відповіді нема. Треба також зауважити, що фраза
кекс досить змалів уже не потребуватиме додаткового
І, бо після м'якого звука
Т', наближеного в швидкому мовленні до
Ц' або й до
ДЗ', вимовити групу приголосних
ЗМ легше. Ну і так далі.
Отож, дбаючи про милозвучність, не треба забувати, що в мові часто-густо можуть стояти поруч важкомовні приголосні, до яких годі застосувати якісь правила. Наприклад:
Може, десь стрінемося?
Зрозуміла річ, редактор може виправити на:
Може, стрінемося десь?
Або:
Борщ стоїть у холодильнику.
Тут теж можна сказати просто:
Борщ — у холодильнику.
Проте не завжди. Часом без дієслова годі обійтися. Виникає збіг аж п’ятьох приголосних —
РШЧСТ. Звісно, і тут можна буде якось зарадити. Перебудувати речення абощо. Але чи варто вже так коло цього розпадатися?