Re: Біґарь
Додано: Вів грудня 17, 2013 9:11 pm
а чого біґарь, а не бігарь?
Беґар, -а (беґарь, -я)*, бегар, -а (бегарь, -я)*, биґар, -а (биґарь, -я)*, бигар, -а (бигарь, -я)*, біґар, -а (біґарь, -я)*, бігар, -а (бігарь, -я)*, чол., діял. Очищена від пагонів зламана гілка, тонкий стовбур; палиця; грубий дрючок.
[1. Див. Словник Грінченка. 2. Ярослав Рудницький, «Канадійські місцеві назви українського походження». 3. Єдного разу чоловік вибрався на поле, позирає, а там горить огень. А на огні гадина. Він узяв бегар, прискочив і гадину з огня шмарив вон (Микола Зінчук, «Казки Закарпаття»). 4. Била мене матінка // Биґарем, // Що стояла, говорила // З леґінем. // Гей, // Що стояла, говорила // З леґінем (Василь Ґренджа-Донський, «Як сади зацвітуть»). 5. В сінях приберуть двох хлопців, одного за діда, а другий за бабу. Дідові із заду учинять горб, із ширинок, бороду і вуса із клоччя, на голову покладуть йому вивернену шапку, на плечі подертий петек, а в руки біґар (кий, товста палиця) (Штефан Августин, «For justice and freedom»). 6. Добрий чередар не вживає бігар (Чорі Ю.С., «Прикмети і повір’я отчого подвір’я», ч. 2). 7. Ходила по вулиці, мала великий бігарь в руках… (Микола Вегеш , «Карпатська Україна в портретах»).]
* У сучасній українській літературній мові м’який знак (ь) не пишеться після букви р у кінці складу або слова (відповідно, звук р в таких випадках вимовляється твердо): вірте, кобзар, лікар, перевір, секретар, тепер, школяр, Харків. Однак у багатьох українських діялектах звук р у кінці складу або слова м’який, а отже, для позначення такої м’якості після букви р може писатися м’який знак (ь).