r2u.org.ua / e2u.org.ua

Ви несерйозний нині.
Я образилася.

Чмо = чмошник = чмир. Знацця або чмирі, або чмошники.

Однина від чмирів - чмир, від чмошників - чмошник... Ну, не вам мені розжовувати.

а чмошня, це множина до чого: до чма чи до чмошника?

Ні, щоб лишити ґрунтовний допис із залізними аргументами... Що я спілкарям покажу? Не втрачайте марку, п. Кувалдо. Експлейн, пліз.

Коментарі із цього приводу п. maksymus зі спільноти "Етимологія". Дуже хотілося б почути вашу думку:

"Спорадично множина утворюється, але найчастіше вживають похідні споріднені чи співзвучні арґотизми: чмошники, чморота, чмирі, що і сприймаються як стандартні. Наприклад, у такому реченні: Я чмо, а вы два подчмошника... А вот когда вырастете из подчмошников в большие чмы, ... будете сами решать, что делать вам и вашим подчмошникам (2003). Якби множина утворювалася звичайним чином, то не було б проблем вжити подчма, а неподчмошники. Можливо, народна етимологія ЧМО, яка першою прозвучала і в цій гілці, обмежує (рос. КГБшник, укр. СБУшник, попри сучасні намагання прескриптивно впровадити «есбист».).
Я вперше почув чмо у виразі чмо чмом, тобто було зрозуміло, що відмінювання потенційно відкрите. І відмінок чмом дуже поширений (не бути чмом). Але вже в однині утворення відмінків чма і чму дуже нечасто трапляється, скоріше буде вжито чмошника, чмиря. (Хоча трапляється з натяком на незвичність відмінювання: А если ті чмо — то и оставайся им. А чму хлястик ни к чему, — с пафосом, даже стихотворно завершил Трушин «суд», 2000).
З чмом у множині складніше, але немає нічого нездоланного, якщо вирішили провідмінювати. Стандартне чергування за другою відміною середнього роду тут навряд чи можливе, адже потребує вставного о чи е (чмо-чем), але як винятки (море, поле — морів, полів) матимемо у родовому і знахідному чма-чмів.
Для чма відмінювання потенційно відкрите як в однині, так і множині. Це не збірне поняття, не абстрактне, не абревіатура, не невідмінюване західне, на кшталт кіно чи метро.
Проблема може виникнути хіба що для родового і знахідного відмінків множини, для яких у цієї відміни є три можливі стандартні рішення: чм, чем і чмів. Практично вживається тільки останній варіант.
Питання ж називного відмінка множини зводиться до того, середнього чи чоловічого роду чмо. Якщо середнього, то множина тільки чма, якщо ж сер. і чол. роду (як цей арґотизм описує, скажімо, Ставицька), то треба зважати на можливість відмінювання чол. роду чмо у називному множини чма і чми (вуси-вуса), що також підтверджується практичним вживанням".

не міняється.

Та не кажіть!
І досі мені втирає, що активні дієприкметники теп. часу існують. Як бачу, що несе чоловіка, - за каву і сюди. Нєрви ні к чорту. ))