Про нові старі проблеми українського правопису

[Кувалда]

Це вже вдруге цього року я з Вами, Наталю, погоджуюся. Я маю на увззі оце: "І це не приниження, а констатація факту. Прикро..."
а "Ріже правду-матінку відразу в очі" - росіянізм . І це факт

[Наталя]

а "Ріже правду-матінку відразу в очі" - росіянізм . І це факт

Ніц не знаю. Опрацювати.

[Кувалда]

[Max]

Справді, прикро, коли в правописі вирують політичні торнадо. Мова - це тонкий і складний механізм, який потребує кваліфікованої та копіткої роботи, а не кавалерійських наскоків і безапеляційних суджень.
На жаль, констатації реальних фактів там не спостерігається.
Кожна мова складається з лексики (тобто слів) і граматики (тобто правил уживання цих слів). Лексика дуже лабільна і легко піддається різноманітним впливам. І тут справді є над чим попрацювати, очищуючи мову від непотребу. А от граматика (а правопис саме її і стосується) є відносно стабільною системою - настільки, що руйнуваня граматичних норм може свідчити про зникнення мови. Цього, на щастя, немає. Поки що. Якщо самі не наламаємо дров.
Отож, справа геть не в правописі.

[вітько]

Оце в яблучко.

Що заважає Вашій любій пані "революцьонерці" прибрати бодай крихту чужинецького правописного сміття, "ожіночивши" власне прізвище за репресованим Правописом 1928???

[Наталя]

Оце в яблучко.

Що заважає Вашій любій пані "революцьонерці" прибрати бодай крихту чужинецького правописного сміття, "ожіночивши" власне прізвище за репресованим Правописом 1928???

А чужомовні прізвища ми не чіпаємо. Ось так.

[Max]

А ось цитата щодо Правопису 1928 року:
„типово анемічний, безкровний фабрикат кабінетних теоретиків, не придатний для щоденного життя”.
Цікаво, як шановні учасники обговорення її сприймуть.

[вітько]

А чужомовні прізвища ми не чіпаємо. Ось так.

Підкарпатські русини, словаки, чехи та й не тільки - це теж МИ. І вони таки "чіпають"!
Не чіпають хіба ті, що про всяк стоять на струнко перед старшим братиком.

[Кувалда]

Правопис-28
Жіночі прізвища § 77. В українській мові українські прізвища звичайно відмінюються, тим то прізвища чоловічі й прізвища жіночі здебільшого розрізняються між собою закінченням, а то й окремими наростками.
1. а) Коли чоловіче прізвище іменник чоловічого роду з закінченням на приголосний або -о (дапр., Чуб, Ніс, Шевченко), то відповідне жіноче прізвище (напр., для дружини, дочки) буде прикметник від тих іменників з наростком -ова (-ева, -ева): Ганна Чубова, Чубової, Чубовій, товаришка Носова, Шевченкова, Шевцева (від Швець), Палієва (від Палій) і т. ін.— див. § 2026.
Але, згідно з новими умовами життя, оскільки сама власниця прізвища або її батьки того бажають від таких чоловічих прізвищ її прізвище може бути і в інших формах, напр., у формі того самого іменника, звичайно, невідмінного: Ганна Чуб,. Ганні Чуб, з Ганною Чуб, товаришка Ніс, товаришці Ніс і т. ін., або з наростком -ка (для заміжніх відповідно до деяких чоловічих): Антоновичка, Антоновички... (від Антонович), Воличка (від Волик) і т. ін.
Примітка. Із цих форм жіночих прізвищ від чоловічих лише одна може бути за прізвище, оскільки людина повинна мати стале прізвище, змінити ж своє прізвище жінка може на загальних підставах.

[вітько]

Правопис-28
В українській мові українські прізвища звичайно відмінюються, тим то прізвища чоловічі й прізвища жіночі здебільшого розрізняються між собою закінченням, а то й окремими наростками.

Цікаво, чи хоч одна з теперішніх нацпуританок, віддаючись, записалася Кравчуковою, Шевченковою, Волошиновою?