Re: Щодо українського термінотворення
Додано: П'ят липня 10, 2020 10:23 am
Дякую за запитання, Strixaluco. Воно дає мені можливість описати проблеми нашої термінології детальніше.
Звичайно, це легко й комфортно - заколисувати себе думкою, що над тобою є хтось розумний і сильний, і він усе знає, і він усе вміє, і він захистить українську термінологію і українську мову.
Але це небезпечно для самого існування мови і держави. Тому я закликаю вас вийти із зони комфорту, зняти рожеві окуляри і подивитися на ситуацію уважно.
По-перше, в Інституті мовознавства немає відділу термінології. ВІдповідних праць немає. Тому таки правда, там немає фахівців.
Щоправда, є відділ термінології і граматики в Інституті української мови. І очолює його граматист Катерина Городенська.
А тепер, вимкнувши бажання самозаспокоїтися, поставте собі запитання: що це означає? Невже не знайшлося кваліфікованого доктора, який би був фахівцем у термінології?
А ситуація там значно критичніша, ніж можна було подумати. Там навіть на відділ граматики не назбирується. От директор і вирішив об'єднати "лань и ломовую лошадь" в одній упряжці.
Для мовознавства це те саме, щоб зробити "відділ усього". Тому що в мові є два аспекти: лексика і граматика. Вони взаємно доповнюють один одного. І в наших реаліях не можна бути однаково кваліфікованим спеціалістом і в граматиці, і в лексиці. Але Катерина Григорівна мусить братися й за це.
А виходить у неї не дуже. Наприклад, на звернення Українського енциклопедичного видавництва про те, як перекладати російський термін "датчик", вона не довго думаючи порекомендувала невдалий термін "давач". Який, хоч і граматично коректний, але семантично означає зовсім не те. Думаєте, нічого страшного? Де там. Недавно я рецензував підручник з фізики для 11 класу і порекомендував замість російської форми "датчик" уживати українську вмотивовану форму "датник". Як усім відомо, Інститут української мови рекомендував недолугий "давач". От автори й вирішили залишити "датчик".
Уга, тавагіщі!
По-друге. Чи анаізували ви цифри й факти? Наприклад, кількість учасників конференцій з термінології, які проводить відділ граматики й термінології Інституту української мови? Кількість наукових праць відділу з термінології за останні роки, з них у скопусівських виданнях? Якщо ні, то "приготовьтесь, сейчас будет грустно".
У 2015 році, коли відділом керувала Вікторія Іващенко, було понад 200 учасників, з яких добра половина - з європейських країн. Завдяки пані Вікторії, українські термінологи здобули можливість публікувати свої результати у міжнародному термінологічному виданні. Наприклад:
Вакуленко М. О. Віртуальна українсько-російсько-англійська термінографічна лабораторія з фізики: сучасні лінгвістичні технології у фаховій мові / М. О. Вакуленко // Словенска терминологиjа данас [упор.: акад. Предраг Піпер, д-р Владан Йовановіч]. – Београд: Српска академиjа науки и уметности : Институт за српски jезик САНУ. – 2017. – 689 с. – С. 679-689.
Але щось там не склалося, і невдовзі пані Вікторія мусила піти. Після чого відділ конкретно занепав. Занепав настільки, що в 2017 році конференцію взагалі не проводили. У 2019 році було аж 60 учасників, із них 30 - просто принагідно привезені учасники проєкту Sibislaw. Така собі "масовка", знаєте.
Спитаєте про праці? Аякже, у звітах усе на "ура". Щоправда, в зарубіжних журналах - нуль цілих нульнадцять сотих робіт відділу. Щобільше, співробітники відділу не мають навіть зеленого уявлення про скопусівські видання.
По-третє. 10 червня 2015 року в НаУКМА виступав Юрій Шевчук і там заявив, що українська термінологія не розвивається. Я тоді розповів йому про ось цей словник:
Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики : [6644 статті]. К. : Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". 2008. 767 с.
Потім подарував йому ось цей:
Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Словник фізичних термінів-синонімів. 2017. Київ : ВПЦ “Київський університет”. 191 с.
Тепер він уже так не говорить. Але спитаймо себе: що змусило його висловити таку сумнівну тезу?
Я думаю, що це результат ретельного "фільтрування" термінологічної інформації, які проводять "сильні мовознавчого світу цього", насамперед Інститут української мови. Напоказ виносять не найкваліфікованіших, а тих, хто старанно повторює "потрібні" чужі думки: Ольгу Кочергу, Михайла Гінзбурга, Виталя Моргунюка... А там - раз по раз ті самі сумнівні ідеї. Типова назва доповіді: "Ще раз про...".
Наукова новизна? Ні, не чули...
Народ український уже звик до такої політики і все розуміє. А наївні американці з європейцями все сприймають за чисту монету. І щиро вважають, що це і є найкращі зразки української термінологічної науки. Обняти й плакати...
По-четверте. У нас немає державної програми розвитку термінології. Як немає й державної політики, спрямованої на її розвиток.
Для порівняння: у Хорватії така програма є, і фахівці постійно займаються, зокрема, вишукуванням стихійних термінів і їх унормуванням.
У нас: зо два роки тому мене обрали в Мінералогічну термінологічну комісію і рекомендували в Національну. На якомусь етапі все загальмувалося. Розумію, що є більш "конформні" люди, які краще підходять для такої мети.
Це все свідчить, що українську термінологію впевнено ведуть до прірви. Є, щоправда, окремі небайдужі, які пручаються, але хто їх слухає, якщо носії абсолютної мовознавчої істини чітко вказали нам шлях...
Звичайно, це легко й комфортно - заколисувати себе думкою, що над тобою є хтось розумний і сильний, і він усе знає, і він усе вміє, і він захистить українську термінологію і українську мову.
Але це небезпечно для самого існування мови і держави. Тому я закликаю вас вийти із зони комфорту, зняти рожеві окуляри і подивитися на ситуацію уважно.
По-перше, в Інституті мовознавства немає відділу термінології. ВІдповідних праць немає. Тому таки правда, там немає фахівців.
Щоправда, є відділ термінології і граматики в Інституті української мови. І очолює його граматист Катерина Городенська.
А тепер, вимкнувши бажання самозаспокоїтися, поставте собі запитання: що це означає? Невже не знайшлося кваліфікованого доктора, який би був фахівцем у термінології?
А ситуація там значно критичніша, ніж можна було подумати. Там навіть на відділ граматики не назбирується. От директор і вирішив об'єднати "лань и ломовую лошадь" в одній упряжці.
Для мовознавства це те саме, щоб зробити "відділ усього". Тому що в мові є два аспекти: лексика і граматика. Вони взаємно доповнюють один одного. І в наших реаліях не можна бути однаково кваліфікованим спеціалістом і в граматиці, і в лексиці. Але Катерина Григорівна мусить братися й за це.
А виходить у неї не дуже. Наприклад, на звернення Українського енциклопедичного видавництва про те, як перекладати російський термін "датчик", вона не довго думаючи порекомендувала невдалий термін "давач". Який, хоч і граматично коректний, але семантично означає зовсім не те. Думаєте, нічого страшного? Де там. Недавно я рецензував підручник з фізики для 11 класу і порекомендував замість російської форми "датчик" уживати українську вмотивовану форму "датник". Як усім відомо, Інститут української мови рекомендував недолугий "давач". От автори й вирішили залишити "датчик".
Уга, тавагіщі!
По-друге. Чи анаізували ви цифри й факти? Наприклад, кількість учасників конференцій з термінології, які проводить відділ граматики й термінології Інституту української мови? Кількість наукових праць відділу з термінології за останні роки, з них у скопусівських виданнях? Якщо ні, то "приготовьтесь, сейчас будет грустно".
У 2015 році, коли відділом керувала Вікторія Іващенко, було понад 200 учасників, з яких добра половина - з європейських країн. Завдяки пані Вікторії, українські термінологи здобули можливість публікувати свої результати у міжнародному термінологічному виданні. Наприклад:
Вакуленко М. О. Віртуальна українсько-російсько-англійська термінографічна лабораторія з фізики: сучасні лінгвістичні технології у фаховій мові / М. О. Вакуленко // Словенска терминологиjа данас [упор.: акад. Предраг Піпер, д-р Владан Йовановіч]. – Београд: Српска академиjа науки и уметности : Институт за српски jезик САНУ. – 2017. – 689 с. – С. 679-689.
Але щось там не склалося, і невдовзі пані Вікторія мусила піти. Після чого відділ конкретно занепав. Занепав настільки, що в 2017 році конференцію взагалі не проводили. У 2019 році було аж 60 учасників, із них 30 - просто принагідно привезені учасники проєкту Sibislaw. Така собі "масовка", знаєте.
Спитаєте про праці? Аякже, у звітах усе на "ура". Щоправда, в зарубіжних журналах - нуль цілих нульнадцять сотих робіт відділу. Щобільше, співробітники відділу не мають навіть зеленого уявлення про скопусівські видання.
По-третє. 10 червня 2015 року в НаУКМА виступав Юрій Шевчук і там заявив, що українська термінологія не розвивається. Я тоді розповів йому про ось цей словник:
Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики : [6644 статті]. К. : Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". 2008. 767 с.
Потім подарував йому ось цей:
Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Словник фізичних термінів-синонімів. 2017. Київ : ВПЦ “Київський університет”. 191 с.
Тепер він уже так не говорить. Але спитаймо себе: що змусило його висловити таку сумнівну тезу?
Я думаю, що це результат ретельного "фільтрування" термінологічної інформації, які проводять "сильні мовознавчого світу цього", насамперед Інститут української мови. Напоказ виносять не найкваліфікованіших, а тих, хто старанно повторює "потрібні" чужі думки: Ольгу Кочергу, Михайла Гінзбурга, Виталя Моргунюка... А там - раз по раз ті самі сумнівні ідеї. Типова назва доповіді: "Ще раз про...".
Наукова новизна? Ні, не чули...
Народ український уже звик до такої політики і все розуміє. А наївні американці з європейцями все сприймають за чисту монету. І щиро вважають, що це і є найкращі зразки української термінологічної науки. Обняти й плакати...
По-четверте. У нас немає державної програми розвитку термінології. Як немає й державної політики, спрямованої на її розвиток.
Для порівняння: у Хорватії така програма є, і фахівці постійно займаються, зокрема, вишукуванням стихійних термінів і їх унормуванням.
У нас: зо два роки тому мене обрали в Мінералогічну термінологічну комісію і рекомендували в Національну. На якомусь етапі все загальмувалося. Розумію, що є більш "конформні" люди, які краще підходять для такої мети.
Це все свідчить, що українську термінологію впевнено ведуть до прірви. Є, щоправда, окремі небайдужі, які пручаються, але хто їх слухає, якщо носії абсолютної мовознавчої істини чітко вказали нам шлях...