r2u.org.ua / e2u.org.ua

Як на мене, це не дуже суттєво: у чи в, але того, хто заявив, що на початку речення/чи після павзи має обов’язково бути "у", я б потримав за горло Це явно совєтське мовознавство таке придумало

А от від Вас, Анатолію, я хотів би почути обґрунтування цьому . Якщо Ви, звісно, теж таке категорично обстоюєте. А я подивлюся, що про це пишуть класики. Якщо взагалі пишуть

Кувалда писав:А от від Вас, Анатолію, я хотів би почути обґрунтування цьому . Якщо Ви, звісно, теж таке категорично обстоюєте. А я подивлюся, що про це пишуть класики. Якщо взагалі пишуть

От наберуся духу, знайду час, сам почитаю літературу відповідну — і напишу.

P.S. Тільки не обіцяю зробити це швидко. Бо, було, обіцяв перекласти Universe or Multiverse? і все якось відкладую, затягую... Останні два місяці, правда, маю залізне виправдання: бавлю ночами молодшого сина.

У Вас класне заняття .
Колись повернемось до цієї теми У/В, я тим часом пошукаю, хто як на це дивився.
Не чіпайте Багатосвіта . Я його вже якось домучу. Матимете час, повправляйтеся над якоюсь іншою книжкою, яка Вам буде до вподоби. Тепер їх часто дають в електронному вигляді (принаймні розділ). Ось, наприклад, книжка одного з авторів Universe or Multiverse?: The Book of Universes: Exploring the Limits of the Cosmos. Натискуєте на обкладинк і там вже знайдете зміст і частину змісту. Власне так само з іншими книжками. Була б охота. В Україні про них просто не знають. Була б якась інформація, то може хтось би і зацікавився, щоб видати .

Дуже дякую Вам, друзі мої!
Майже з усіма Вашими правками, пане Кувалдо, погодився. Текст оновив. Навіть там, де в автора «стала трохі вальней у паветры», «племя працягвала ўпарта лезьці наперад», «Кірх трапіў пад уплыў злых духаў». Що ж до дієслова дибати, то, щиро кажучи, ніколи не ототожнював його зі шкандибати, шкутильгати. Змалечку звик, що так кажуть про тих, хто ледь-ледь ступає, кому аж ноги підломлюються. Але виправив. Дмухав поки що лишив, але думатиму ще. Здається, дмухати може й буйний вітер:

З хмари вітер дмухнув,
Він зимою війнув… (Павло Грабовський).

Вітер дмухнув на бульвар. Широкі полотнища парусини загойдались над столами та головами публики. Парусина бахкала, рвалась, гойдалась, неначе хотіла зірватись з шнурків (Іван Нечуй-Левицький).

Про Ірванцеві переклади, пане Анатолію, я почув уже по тому, як переклав «Три слова німих». Було це, здається, 2005 року. Отож, дізнавшись про «Ходільців», я кинув перекладати Бикова. Хотів десь купити ту книжку, але її вже ніде не було. Мабуть, це й на краще. Бо коли я прочитав «Качину зграйку», мені знову захотілося повернутися до закинутих колись, незакінчених перекладів оповідань Бикова. Як на мене, то над Ірванцем дуже тяжіє оригінал. Деякі речення, як от «На азёрах ужо ўсталявалася восень…» він переклав слово в слово «На озерах вже встановлювалась осінь…», через що раз у раз відчуваєш штучність. Решти Ірванцевих перекладів з Бикова я не читав. Але, читаючи сучасні переклади з білоруської інших літераторів, дійшов висновку, що білоруської вони не знають. Усім здається, що вчити її не треба, бо, мовляв, і так усе зрозуміло. А від фальшивих друзів перекладача не втечеш. Тому тексти рябіють такими дивницями, як «цього літа було холодно» (дарма що в оригіналі йдеться про зиму; білоруське сёлета означає цього року), «мої забави» (на місці білоруського «маі развагі»; развага — роздум», «лунав знак, як плащаниця» (хоч білоруське лунаць означає шугати, линути; майоріти, а не лунати) і т. д.
Колись я написав був критичну рецензію (може, досить гостру, але в межах літературної мови) на книжку поезій Володимира Некляєва в перекладі Павла Вольвача й Тараса Федюка. Кілька років не можу її ніде опублікувати. Пообіцяли надрукувати наприкінці цього року. Але хура й нині там. Почекаю ще. Як не буде ніяких зрушень, то опублікую на форумі. Наведу лише один вірш:

ЗМЯІНЫ БОГ

Усё, што ёсць - ёсць назва. Ёсць палова
Таго, што ёсць…
У цэлае не сшыць
Змяю - і рух - і рукі змеялова –
І шып, які шыпіць...

Так от, перший рядок Вольвач переклав «Усе, що є — є назва. Є полова Того, що є…», дарма що палова - українською половина, а не полова.

Дмитре, Ви враховуйте, що я не письменник (так, як Ви, я не писатиму і не перекладатиму ), я читач . Моя справа привернути увагу до чогось (не обов’язково доречно ), що, на мій погляд, можна трохи порухати. Саме трохи, бо у Вас класна мова . А можна і не рухати .
Стосовно "дибати", то це насамперед або шкутильгати, або дуже повільно йти (дрібними кроками). Це таке моє тлумачення. Чотириногим, мені здається, важко дрібуляти (хіба коли скрадаються). Хоча, мабуть, насправді це слово можна тлумачити і ширше. Дивіться самі, подивіться на сайті в словниках. Те ж стосовно "дмухнув".
Але я чомусь випустив одну заувагу:
згідно з новою революційно-народною методологією – як до напряму вітру. Чому не "за вітром"? якщо вітер постійно дмухав у спину

Погоджуюся з Кувалдою, що дмухати — це, насамперед, про людину. Про вітер — надто вже лагідно. Може, краще дути чи віяти. Якби не було слова крижаний, дмухати, як на мене, цілком би годилося. А так хочеться підсилити.

Кілька зауваг-питань до «Трьох слів німих».
Німі вважали, що то було плем’я говірких, бо й прилади їхні – такі собі маленькі чорні скриньки – вимовляли слова. — чи треба там собі? Як на мене, краще просто такі маленькі чорні скриньки.
Палац був збудований з каменю, скла та металу, що їх привезли на білому кораблі. — Може, краще Палац звели з каменю, скла та металу...? Так і уникнете повтору будувати (у попередньому реченні) — збудований, і речення читатиметься простіше.
Німі мусили коритися владі, а за це їм лишали рідну їхню німоту. — їхню рідну німоту.
На початку осені налетів ураган, який лютував три дні поспіль і залив острів, не лишивши й бадилинки. — ураган — це вітер. Чи може він залити острів?

Загалом, переклад і справді чудовий.

Те "собі", пане Анатолію, й мені не давало спокою. Я його кілька разів вилучав був - і додавав ізнову. Вилучив. Що ж до того, чи може заливати ураган землю, то й справді, здається, не може. Коли поряд нема водойми. А коли це острів, то, мабуть, може. В контексті оповідання океанською водою. В оригіналі читаємо: «Пад восень наляцеў ураган, якi бушаваў тры днi запар i залiў выспу так, што не засталося нi калiва». А в Словникові Кримського трапилося мені таке речення: «На озері піднялась сильна буря і заливала їх» (гасло заливати). Тож поки лишив, як є.
Дмухав виправив на дув.
Щиро дякую за допомогу!

Дмитро писав:Що ж до того, чи може заливати ураган землю, то й справді, здається, не може. Коли поряд нема водойми. А коли це острів, то, мабуть, може. В контексті оповідання океанською водою. В оригіналі читаємо: «Пад восень наляцеў ураган, якi бушаваў тры днi запар i залiў выспу так, што не засталося нi калiва». А в Словникові Кримського трапилося мені таке речення: «На озері піднялась сильна буря і заливала їх» (гасло заливати).

Якщо вірити тлумачному словникові, то буря — навальний вітер з дощем, грозою, а взимку – зі снігом. Тож вона за визначенням передбачає опади. З іншого боку, й справді, острів — біля океану, то й так зрозуміло, що сильний вітер може залити його водою.

Шановні друзі! Радо запрошую вас на свою сторінку. І хоч серед нових публікацій там переважно вірші, проте є й два прозові переклади — "На повню" і "Хвостань".
А ще я додав унизу два посилання — на ці словники й на СУМ. Коли адміністратори цих ресурсів будуть проти, то покликання неодмінно приберу.