r2u.org.ua / e2u.org.ua

Виходить так: Моя мама не розповіла мені, що вони збиралися прийти. Згодом вона сказала: не хотіла, щоб я виглядала знервована.

Вибачте, що я тут веду бесіду сама із собою (: але. Мама ж не просто сказала ні з того ні з цього, що не хотіла б, аби донька виглядала знервована. Це ж з прив*язкою до першого речення, і, певно, під час розмови. То чому не "пояснила"?

Признавайтеся, Олесю, скільки часу пішло на вичитування? Файно. Важко й причепитися Відповідність до оригіналу – не мені судити, а стосовно української декілька дрібних зауваг:
лунали у нашому – в
ганок – ґанок
нарізала – наріза́ла
Я згребла порізану цибулю на дощечці – порізану на дощечці цибулю
Обличчя гості скидалося на овальну тацю... Очі нагадували два світло-коричневі ґудзики – зрозуміло, що не хотіли повторення, але "нагадувати" тре’ замінити: "були схожі на/подібні до"
Вона показово уважно спостерігала за мною, але їй не вдавалося зупинити на мені погляд , який блукав по кімнаті. – трохи кострубато. Може так: хоч їй і не вдавалося зупинити на мені погляд, який все більше
подібно на те – до того
додають в суп – до супу
привести все до ладу – упорядкувати/дати всьому лад
було зруйновано – зруйнувалася
кивнув мені, і пішов – й пішов (не обов’язково)
запечені – можливо, краще випалені
не спадало на думку слів – не спадали на думку слова
ЇЇ – Її
Як Ви – Як ви
гребінь із візерунком – з
вона була дуже високою, вищою за чоловіка – тут називний відміннок (постійна ознака): вона була дуже висока, вища за чоловіка; батько та брат, були низькими – низькі; Був занадто вишуканим – вишуканий (називний/орудний - у Антоненка Давидовича)
отримати роботу у Вермерів – дістати
зіштовхнула зі столу ніж – ножа; підняла ніж – ножа (про родовий/знахідний – у Антоненка Давидовича)
два пропущених тире; "значить" варто міняти з "отже"; "виглядати" теж варто міняти. Наприклад: виглядали шорсткими – здавалися

Дуже добре

Дякую на доброму слові (:
Стосовно відповідності оригіналу - як бачите, є думки, що бувають невідповідності, але я не з усіма погоджуюся. Не тому, що такий принцип - безоглядно боронити своє, а бо моменти справді суперечливі. Сподваюсь, пан Анатолій на мене не ображений.
На вичитування пішло багато часу, але це не мірило якості, бо я "перекладач вихідного дня", та й не кожного (:
Всі Ваші зауваги слушні, я їх внесу, дякую.
Про "вона була дуже висока, вища за чоловіка; батько та брат, були низькими – низькі" - чесно сказати, для мене звучить незвично, хоч і маю філологічну освіту. Певно, на цьому не наголошували. Навіть не знаю, як пояснити (:
То що скажете, продовжувати? І з огляду на те, чи цікаво дізнатися, що там далі, і з огляду на якість тексту.

про орудний/називний
http://yak-my-hovorymo.wikidot.com/nazy ... u-prysudku
Скоро виставимо книжку М.Сулими "Українська фраза" на сайті, а поки для Вас:
"IIІ. Дуже часто має вигляд назовного відмінка й іменник або прикметник у складеному присудкові; напр.: Вовки були підсудки (Є. Гребінка). Ну, то тепер дурень будеш, як і дивитимешся на них (А. Тесленко). Двері в світлицю одхилені були (А. Тесленко). Революція єсть трагічна лірика, а не драма (П. Тичина).
IV. Звичайно, й усі слова, згоджені з назовним відмінком підмета та присудка, так само мають вигляд назовного відмінка; напр.: Веселі шахтарі на зміну швидко йдуть (В. Сосюра). Цвях був нешлюбна дитина (І. Франко). Я чув од людей, що ви стали великий пан (І. Тобілевич).
V. Треба б уважати за правило, що при зв’язці (наявній чи невжитій) теперішньої форми від дієслова бути, ц.т. при є, єсть і т. інш., присудкові іменники й прикметники (дієприкметники) неодмінно мають вигляд назовного відмінка; напр.: Він є бравий улан (Квітка-Осн.). Цей рожевий день є випадкова пляма на його хворій психіці (М. Хвильовий). То я не син? Я чужий вам, тату? (Т. Шевченко). Ви лицар єсте (С. Черкасенко). Це – факт. Це – головна причина нашої сварки. Він – представник від профспілки.
Примітка. Такі факти, як от, напр.: Пролетаріят є клясою. Це явище не є характеристичним і т. інш. – непотрібні полонізми (див. § 14, п. X).
VI. При дієприслівнику бувши прикметник переважно має вигляд назовного відмінка; напр.: Літин і серцем і душею далекий бувши од війни,… таку сказав річ старшинам (І.Котляревський). Юнона… гола, як долоня, бувши, по-паруб’ячи одяглась (І. Котляревський).
Аналогічне явище – і при дієйменникові бути, коли при тому бути є особове дієслово; напр.: Гріх… має бути відкуплений (В. Стефаник). Я не можу бути твоя. А я хочу бути молодий і т. інш.
Далеко рідше в усіх цих випадках буває орудний відмінок; напр.: Я не хочу бути обдуреним і т. інш.
VII. Дуже часто назовний присудковий буває й при інших дієсловах (опріч бути), що правлять за зв’язку; напр.: Він зробився ще кращий, як був. Тепер же я сиротина у світі зосталась. Я стала молодичка. Учинилась бондарівна німая й глуха. Який удався, такий і згинеш. Той син дуже мудрий вивчився. Він упав забитий. Вона йому й не снилась така тощо.
Взагалі назовний присудковий становить собою одно з найхарактеристичніших явищ в українській мові".

Відчуваю декілька моментів ужитку незвичних для себе, особливо у випадку, коли займенник та іменник різного роду, але про це тут не будемо
Якість мене влаштовує цілком, а щодо змісту – малувато тексту. А, може, далі буде гірший? Ви продовжуйте

Спасибі!

Книжка Сулими вже на сайті. Сперечатися/не погоджуватися - це добре. І робити по-своєму врешті треба. Ми ж тут подаємо свої думки з приводу . А вирішувати Вам.

Olesya_Gomin писав:Вибачте, що я тут веду бесіду сама із собою (: але. Мама ж не просто сказала ні з того ні з цього, що не хотіла б, аби донька виглядала знервована. Це ж з прив*язкою до першого речення, і, певно, під час розмови. То чому не "пояснила"?

Не зовсім розумію, що ви маєте на увазі, пишучи, «з прив’язкою до першого речення». У першому реченні мати нічого не говорила про прихід гостей. А в другому написано, що вона не бажала, щоб донька виглядала знервована.

Olesya_Gomin писав: То чому не "пояснила"?

Маю аж три причини.
По-перше, бо в авторки не так. А навіщо без причини переправляти оригінал. Виходить не переклад, а переспів, розповідь своїми словами.
По-друге, варіянтів, як донька взнала, чому мати їй нічого не сказала про прихід, може бути багато. Це могло бути усно, а могло бути й письмово, а може, й на мигах. З перекладу, пишучи пояснила, не зрозуміло, як саме. А в оригінальному тексті написано: said — сказала. Як там вона сказала — чи в розмові віч-на-віч з донькою, чи з кимось третім, а донька почула це випадково, чи цей третій переповів потім, чи, може, мати сама до себе говорила про це — нам не відомо. Тож це могло бути й не пояснення зовсім. Може, просто прохопилася, не бажаючи пояснювати.
Ну й по-третє. Чим тут пояснила краще за сказала?

Olesya_Gomin писав:Сподваюсь, пан Анатолій на мене не ображений.

Чого б це?

Анатолію, мені здається, Ви справді аж надто чіпляєтесь до перекладу. Він повинен бути невимушений. Це художній твір і тут юридичної відповідності не потрібно. Найголовніше — передати суть, що добродійка Олеся робить, на диво, таки вміло. У перекладанні художніх текстів варто спочатку передати точність, а згодом те, що вийшло, переінакшити на український лад, щоб не різало слух. Бо в тій же англійській дуже часто вживають форми, звороти тощо, які незвичні у великих дозах для нашого вуха. Порівняйте праці наших видатних перекладачів з оригіналами, здивуєтесь.

Анатолій писав:

Olesya_Gomin писав:Стосовно мами - навряд чи хтось справді стане сумніватися, про чию маму йдеться.

Можливо, але в авторському тексті все ж таки не a mother, а my mother. Можна списати все на любов англійців до присвійних займенників — вони їх використовують значно частіше, ніж українці. Та все ж таки я б таку невизначеність у переклад не вносив.

Не погоджуся, наприклад англійською кажуть «I cut my hand», що українською буде «я порізав руку», адже «я порізав мою руку» не кажуть (за окремими випадками). Так само і «my mother told me» буде «Мама мені сказала...», хіба що в контексті присутні дві-три мами і тре вказати чия.