Написання власних назв та прізвищ українською. Продовження

[xenaver]

Дуже прошу дати відповідь на такі питання.
Як пишуться нині:
Leipzig
Uwe-Frithjof Haustein
Peter Gutjahr-Löser
Mannheim
Walter Meissner Institut
Чинний Правопис 2007 мені мало що підказав...

[xenaver]

а, ще: Exzellenzinitiative - як же його перекласти...

[Кувалда]

ну чинний більше заплутує
Думаю, найкраще виробити свої послідовні правила. І поділитися з громадою . Тут є розділ "Правописна угода" (роділ заведено, бо є купа проблем, які офіційні інституції не розв’яують – не можуть, не хочуть, не бачать тощо).
Приклад підходу
1. Німецьке ei передавати тільки як ай (виняток можуть складати тільки дужі старі запозичення на кшталт крейди. Вони поодинокі. А можна без винятків).
Німецьке l – м’яке, тому й укранське л має бути таким же (досягаємо через йотування чи ставлення ь)
2. Послідовно дотримуватися/не дотримуватися правила дев’ятки (поширити його і на власні назви, або, навпаки, повернутися до вжитку 20-х років). У будь-якому разі не допускати різнобою: Дізель/дизель, Сіменс/сименс тощо.
3. Послідовно g передавати як ґ (принаймні у власних назвах, хоча, наприклад, Пономарів і проєкт-99 не хочуть цього робити стосовно топонімів, а лише стосовно антропонімів, тобто людських назв. Що призведе до Вашинґтона (прізвище) і Вашингтна (міста) тощо).
4. Не залишати подвоєнь в запозичених словах, незалежно від того власна чи загальна назва (за чинним правописом: гаус але Гаусс). Я б прибрав всі подвоєння, крім, можливо, випадку стику префіксів з коренями, на кшталт ірраціональний тощо. Але й тут можна прибрати. Вони однаково не звучать). Але це суперечить чинному правописові і проєкту і т.д.
Краще покажу варіянти:
Ляйпціґ (це за правописом-28 – підтримую), Лейпціг (чинний), Лейпциг (проєкт-99), Ляйпциґ (Критика), Ляйпціґ (Жупанського) (щодо останніх видавництв – приблизно , бо можливі варіяції).
Уве-Фрі[и]тьоф Гау[в]шта[е]йн; Петер Ґ[Г]ут(ь)яр Ле[ьо]зер; Ман(н)га[е]йм; Інститут Вальтера Ма[е]йс(с)нера.
Як бачите, все просто .
Залишилося тільки зробити свій вибір. Головне – бути послідовною.

[Кувалда]

ексцеленцініціа[я]тива

[xenaver]

Тоді як бути з Гейдельбергом? Це буде Гайдельберг за Правописом 2007?

[Кувалда]

про такий правопис не чув. це, мабуть, чинний видання 2007 року . За ним Гейдельберг. Що стосується чинного написання, то користуйтеся http://lcorp.ulif.org.ua. Але і УЛІФ, і чинний правопис – це Orthographia sovetikus. Я б писав Гайдельберґ .

[xenaver]

Дуже Вам вдячна, шановний Кувалдо!!!)))

[xenaver]

а ще питання - за чинним правописом Цюрих чи Цюріх (Zurich)? Я вже на нього орієнтуюсь)) Тоді академія де - в Цюрісі?

[xenaver]

ну чинний більше заплутує
Думаю, найкраще виробити свої послідовні правила. І поділитися з громадою . Тут є розділ "Правописна угода" (роділ заведено, бо є купа проблем, які офіційні інституції не розв’яують – не можуть, не хочуть, не бачать тощо).
Приклад підходу
1. Німецьке ei передавати тільки як ай (виняток можуть складати тільки дужі старі запозичення на кшталт крейди. Вони поодинокі. А можна без винятків).
Німецьке l – м’яке, тому й укранське л має бути таким же (досягаємо через йотування чи ставлення ь)
2. Послідовно дотримуватися/не дотримуватися правила дев’ятки (поширити його і на власні назви, або, навпаки, повернутися до вжитку 20-х років). У будь-якому разі не допускати різнобою: Дізель/дизель, Сіменс/сименс тощо.
3. Послідовно g передавати як ґ (принаймні у власних назвах, хоча, наприклад, Пономарів і проєкт-99 не хочуть цього робити стосовно топонімів, а лише стосовно антропонімів, тобто людських назв. Що призведе до Вашинґтона (прізвище) і Вашингтна (міста) тощо).
4. Не залишати подвоєнь в запозичених словах, незалежно від того власна чи загальна назва (за чинним правописом: гаус але Гаусс). Я б прибрав всі подвоєння, крім, можливо, випадку стику префіксів з коренями, на кшталт ірраціональний тощо. Але й тут можна прибрати. Вони однаково не звучать). Але це суперечить чинному правописові і проєкту і т.д.
Краще покажу варіянти:
Ляйпціґ (це за правописом-28 – підтримую), Лейпціг (чинний), Лейпциг (проєкт-99), Ляйпциґ (Критика), Ляйпціґ (Жупанського) (щодо останніх видавництв – приблизно , бо можливі варіяції).
Уве-Фрі[и]тьоф Гау[в]шта[е]йн; Петер Ґ[Г]ут(ь)яр Ле[ьо]зер; Ман(н)га[е]йм; Інститут Вальтера Ма[е]йс(с)нера.
Як бачите, все просто .
Залишилося тільки зробити свій вибір. Головне – бути послідовною.

між іншим, § 90, Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. вказує: 3) У географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Гемпшир, Жиронда, Йоркшир, Лейпциг, Циндао, Чика¬го, Чилі, але перед голосним і в кінці слова пишеться і: Віші, Шіофок.

[xenaver]

Отже, зважаючи на те, що академічні орфографічні словники 2006 та 2007 р пишуть Цюріх та Цюрих, зупинюсь на варіанті
Цюрих, Цюриху, озеро Цюрихське.
Також - Лейпциг, у Лейпцизі
Гейдельберг, у Гейдельберзі.
Хто сильно проти - напишіть. Поки ще є час...