Точний переклад російського слова "управляющий" - "керівник". Але що робити, якщо це слово не влаштовує автора, який розробив оригінальну теорію управління. Він ставить акцент саме на процесі управління, керуванні підприємством. І в його розумінні "керівник" - це "руководитель", а потрібно вжити слово по типу "управляющий", яке якомога точніше відображає суть самого процесу управління, робить на ньому акцент.
Російський варіант "управляющий" був перекладений автором як "керуючий". При цьому він розуміє це слово як іменник, а не прикметник, чи може так бути? Офіційно такий переклад вважається некоректним і не може бути еквівалентом. Чи це так? Які тоді можуть бути альтернативи? (слова "управитель", "розпорядник" - не влаштовують за контекстом)
У словниках на цьому сайті мною було знайдено слово "керівничий": (керівни́чий ві́дділу, керівни́чий над спра́вами) "Управляющий" – керівни́к, -ка́ (чого́), керівни́чий (чого́).
Але це словники 1930-х років. Чи можна на них спиратися, приймаючи рішення щодо терміну у сучасній науковій роботі?
Чи можна використовувати слово "керівничий" (у словосполуеннях "керівничий підприємтва", "керівничий проекту"), якщо в офіційному Сучасному словнику укр.мови (1970-78 рр.) слово "керівничий" характеризується лише як прикметник (Керівничий -а, -е, рідко. Те саме, що керівний (Який здійснює керівництво. Пов'язаний з керівництвом - Керівничий орган влади), і немає посилань, що це іменник?
Підкажіть, які альтернативні слова можуть використовуватися в описаному випадку (еквівалент слову "Управляющий", який ставить акцент на процесі управління)?
Керівничий
Модератор: Анатолій
Re: Керівничий
а як щодо «адміністратор»? або «управитель» — це слово дещо з минулого, але якщо конче треба можна його «оживити» 
Re: Керівничий
Ні, "адміністратор" - це не те. Він адмініструє справи, а тут мова йде про того, хто управляє підприємством. Може, "управничий"? Але це теж прикметник, як я розумію.
Re: Керівничий
Ну от скажімо означення з загального словника:
Тобто, щоб підібрати дійсно гарний відповідник в Вашому випадку, треба читати оригінальну працю, з якої, мабуть, буде видно чому «адміністратор» не підходить і так потрібен саме «управляющий».
тобто тут «управляющий» = «администратор»управляющий [управляющий] 1. м. Тот, кто служит администратором, которому поручено управлять чем-л. 2. прил. Предназначенный для управления действием, движением чего-л.
Тобто, щоб підібрати дійсно гарний відповідник в Вашому випадку, треба читати оригінальну працю, з якої, мабуть, буде видно чому «адміністратор» не підходить і так потрібен саме «управляющий».
Re: Керівничий
Руководитель — керівник (менеджер), председатель (рідше глава) — голова, управляющий— управлінець (або новотвір очільник). Таке влаштує?
Ніхто не знає стільки, скільки не знаю я.
Re: Керівничий
Управляти чи керувати тепер, мабуть, одне з найскладніших питань 
.
Почну з Грінченка.
Управля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. упра́вити, -влю, -виш, гл.
1) Вставлять, вставить, вдѣлать. Вподовж стіни управлена.... рулка. Мнж. 134.
2) Покончить, сдѣлать, убрать. Коситься легко.... за день і управили ті п’ятдесят, чи шо, десятин. Мнж. 127.
3) — до чо́го, у що́. Обучать, обучить чему. Наші хлібороби не дуже квапляться дітей своїх у ремество вправляти. К. (О. 1861. І. 313).
Тобто у значенні "керувати" це слово в українській не вживали (майже). Натомість було "урядувати" (про уряд), слово "правити" (в сенсі управлять), а також "орудувати", "керувати". Є "землю управляти" в сенсі "обробляти". Але якоїсь заборони на вжиток "управляти" в сенсі "керувати" нема. Просто не вживали. Хоча є у Котляревського в "Енеїді": "Всім світом буде управляти, по всіх усюдах воювати, підверне всіх собі під спід". Є слово "управляти" (в сенсі "керувати") в словнику Уманця – Спілки. Але поширенішим стало уже в 20-х. Скажімо, в
"Російсько-українському словнику правничої мови" (1926):
Управлять (чем) – правити, управляти, заправляти (КМ), керувати, орудувати, правувати (чим), порядок давати (чому), порядкувати (над чим). -ся – керуватися, управлятися; (справиться, сладить) упоратися (з чим).
Хоча в "Російсько-українському словнику ділової мови" (1930):
Управлять чем – правува́ти чим, урядува́ти де; (руководительствовать) – керува́ти; (заправлять) – ору́дувати чим.
А в "Російсько-українському фразеологічному словнику" Підмогильного – Плужника (1927):
Управлять – керувати; урядувати. Управлять государством – державувати.
А в "Російсько-українському словнику" Ізюмова (1930):
Управлять – керува́ти
Тепер стосовно Академічного:
Пра́вить – …2) (делами, страной: повелевать) керува́ти, порядкува́ти, справува́ти, управува́ти (реже управля́ти), пра́вити, заряджа́ти чим, (начальствовать) урядува́ти, ра́дити над ким, над чим, (распоряжаться по своему) ору́дувати, верхово́дити; заправля́ти, ряди́ти ким, чим. -вить делами – керува́ти, порядкува́ти спра́вами, справува́ти реча́ми, урядува́ти… править домом – порядкува́ти, управля́ти, заправля́ти, заряджа́ти до́мом, поря́док у дому́ дава́ти
Нача́льствовать – 1) над кем, над чем, где (управлять) – керува́ти ким, чим, пра́вити ким, чим, де, порядкува́ти, правува́ти, старшинува́ти, урядува́ти, стоя́ти над ким, над чим, де, ору́дувати чим, (не только верховодить) верхово́дити ким, чим и над ким, над чим, де, (командовать) кома́ндувати ким, чим, (предводительствовать) отаманува́ти над ким, (быть во главе) бу́ти на чолі́ кого́, чого́, (властвовать) панува́ти над ким.
Заправля́ть и Запра́вливать, запра́вить – …2) кем-н., чем-н. (управлять, распоряжаться) – ору́дувати ким, чим, керува́ти ким, чим, (верховодить) верхово́дити ким и над ким.
Ве́дать – …2) заві́дувати, управля́ти, ору́дувати чим, догляда́ти що, чого́.
Бачимо, велику перевагу "керувати", "правити".
"Російсько-український словнику ділової мови":
Управляющий чем – керівник (-ка́) чого́, керівничий чого́, адміністра́тор (-ра); -щий делами – керівник справ; -щий домом – адміністра́тор будинку.
"Російсько-український словник правничої мови":
Правитель – правитель, управитель, (руководитель) керівник, керівничий, керманич, (вершитель) орудар (-ря).
Академічний словник:
Пра́вящий – кері[о]вни́чий, керу́ючий, владу́щий, прави́тельський, (ирон.: командующий) ору́дущий. [Керівни́чі елеме́нти (Грінч.)]. -щий класс – керівни́ча, владу́ща кла́са. -щие сословия – владу́щі ста́ни. -щая династия – прави́тельська дина́стія.
Прави́тель, -ница – управи́тель, управи́телька, прави́тель, -телька, керма́нич, -ничка, кері[о]вни́к, кері[о]вни́ця, кері[о]вни́чий, (владетельное лицо) держа́вець (-вця), держа́вця (-вці, м. р.). [І звяза́вши його́, одвели́ й ви́дали Пила́тові понті́йському, управи́телеві (Єв.)]. -тель канцелярии – управи́тель, керма́нич канцеля́рії. -тель дел – керівни́чий над спра́вами.
Начальник отделения – голова́ (керівни́к, керівни́чий) ві́дділу.
Нача́льный – … 6) (правящий) керівни́й, керівни́чий, владу́щий. -ные власти – керівна́ вла́да
Тут уже маємо і "керівничого" (коване слово), і одоробло "керуючий" (належить до декількох дієприкметників, які пролізли в АС
).
Щодо "управление"
АС:
Управление государством – державува́ння.
заводско́е управление – завідське́ управлі́ння; (правление) завідська́ упра́ва.
духовноучебное управление – духовношкі́льне управлі́ння, управлі́ння духо́вними шко́лами.
комендантское управление – коменда́нтська упра́ва.
конкурсное управление – конкурсо́ве управлі́ння.
Нача́льство – 1) (власть) вла́да, зве́рхність (-ности), (реже) нача́льство, (правительственное) уря́д (-ду), (управление) керува́ння, порядкува́ння, урядува́ння, ору́дування, ору́да, (командование) кома́ндування. Под -ством кого, чьим – під вла́дою в ко́го, чиє́ю, під уря́дом (про́водом) чиї́м під ору́дою (зве́рхністю) чиє́ю, (под предводительством) за при́водом чиї́м, (стар.) за голово́ю чиє́ю.
отдельное управление, суд – осі́[о́]бне урядува́ння, осі́[о́]бний суд.
Як бачимо в АС є плутанина між процесом і установою: духовношкі́льне управлі́ння – установа, а управлі́ння духо́вними шко́лами – процес. Останній вжиток неправильний.
Це поправлено в Ізюмова:
Управление –
1) керува́ння, -ння;
2) (учреждение) управлі́ння, -ння, упра́ва, -ви.
А також в Підмогильного – Плужника:
Управление – керування; урядування; порядкування; (учреждение) управа. Общий ход управления – загальне керування.
Правильний ужиток також в Російсько-українському словнику технічної термінології і Російсько-українському словнику ділової мови.
і не зовсім правильне в словнику правничої мови:
Управление – управління, (стар.) урядування (КМ); (руководительство) керування, орудування, порядкування тощо.
Правильне в У – С.
Управле́ніе = 1. правува́ння, упра́вство (С. Ш.), керува́ння, ору́дування. 2. упра́ва, уря́д.
Правильне у Російсько-українському словнику військової термінології.
Це був вступ .
Слово "управляти" почало відтісняти українське "керувати" з 30-х. Зокрема Ю.Шевельов ("Так нас навчали правильних проізношеній") пише: " Фактичного матеріялу, що мав би свідчити про націоналізм у словнику, кореспонденція подає дуже мало. Словник перекладав російські слова управлять, верховный, батрак, торгаш, благодушие, злонравный, гонка, старейшина, лом, глыба, сюртук, луговой і служебные часы українськими керувати, найвищий, наймит, крамар, безжурність і безтурботність, непутящий, гонитва, найстаріший, брухт, брила, сурдут, лучний і урядові години. Кореспондент "Правди" жадав, щоб відповідні російські слова фігурували також в українській частині відповідних словникових гнізд. Другим закидом проти словника було те, що (ідучи за офіційно затвердженим правописом) словник дозволяв відмінювати слова бюро, депо і почасти радіо (в орудному відмінку однини), що Кошевий називає "грубейшая вульгаризация". (У російській літературній мові ці слова невідмінювані). Таким способом Хвиля і впорядники словника, каже нам Кошевий, прокладали шлях німецькій військовій інтервенції". І далі (це стосується вже Вашого керівника чи то пак управляючого/керуючого/правителя. Виділив це грубим шрифтом):
"Своєрідність семантичної структури української мови затирається, підлягаючи пристосуванню до російської. Це відбувається двома шляхами.
1. Розщеплення семантики слова в пристосуванні до російських відповідників, звичайно шляхом упровадження російського слова, напр., укр. відділ відповідно до двох російських – отдел і отделение, тепер (власне від серпня 1975 року!) – відділ із звуженим значенням і – відділення, абсолютне близня російського отделение (і, додам, у розріз із законом українського словотвору, за яким суфікс -іння означає предмети, а -ення процеси - пор. Правління "управа" і правлення, "керування"). Так само укр. прибуток розщеплено на прибуток і доход, укр. збірка (творів) - на збірка і зібрання, укр. лекція (година) - на лекція і урок, укр. поверх на поверх і ярус тощо".
Висновки
Охочим знати/вживати українську мову правильно тре’ принаймні засвоїти таку штуку (основну): 1) треба думати
. Без цього, на жаль, виходитиме кепсько; 2) однієї поваги чи навіть любові мовця/письмака до мови замало. Треба її ще вчити (тоді з’ясується, що не все в мовцевій голові відповідає питомим нормам, зате часто відповідає нормам совєтським). Розробникам "оригінальних теорій управління" це треба усвідомити зокрема 
. Тут я лише "розжую", що сказав Ю.Шевельов: слова на –іння означають предмети (установи тощо – не процеси). Тобто "управління" – це установа (як відділ) і все. Якщо він хоче позначити процес, то для цього має використовувати слова на -ення, -ання, -яння (а ще префікси різні, на кшталт с, з). "Керуючий" є совєтським одороблом, активним дієприкметником. Наполягає людина на "управлінні" як процесі, то тут якраз годиться і слово "керуючий" – обоє рябоє. "Керуючий" в цій мові може бути, до речі, не тільки дієприкметником, але й іменником (як слово "вчений" – і прикм., і імен.).
Правильно – керівник підприємства (той, хто підприємством керує). управитель – нічого нового не додає (до того ж слова на -итель не надто тепер вживані, крім декількох: учитель, любитель, приятель тощо.
Насамкінець
Надибав статтю Управління чи керування? Це приклад, коли бракує знань, а є натхнення (про це добре К.Прутков сказав). Але принаймні з статті видно, що правильно в Гінзбурга: Як правильно "система керування" чи "система управління"?
Ото так.
.Почну з Грінченка.
Управля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. упра́вити, -влю, -виш, гл.
1) Вставлять, вставить, вдѣлать. Вподовж стіни управлена.... рулка. Мнж. 134.
2) Покончить, сдѣлать, убрать. Коситься легко.... за день і управили ті п’ятдесят, чи шо, десятин. Мнж. 127.
3) — до чо́го, у що́. Обучать, обучить чему. Наші хлібороби не дуже квапляться дітей своїх у ремество вправляти. К. (О. 1861. І. 313).
Тобто у значенні "керувати" це слово в українській не вживали (майже). Натомість було "урядувати" (про уряд), слово "правити" (в сенсі управлять), а також "орудувати", "керувати". Є "землю управляти" в сенсі "обробляти". Але якоїсь заборони на вжиток "управляти" в сенсі "керувати" нема. Просто не вживали. Хоча є у Котляревського в "Енеїді": "Всім світом буде управляти, по всіх усюдах воювати, підверне всіх собі під спід". Є слово "управляти" (в сенсі "керувати") в словнику Уманця – Спілки. Але поширенішим стало уже в 20-х. Скажімо, в
"Російсько-українському словнику правничої мови" (1926):
Управлять (чем) – правити, управляти, заправляти (КМ), керувати, орудувати, правувати (чим), порядок давати (чому), порядкувати (над чим). -ся – керуватися, управлятися; (справиться, сладить) упоратися (з чим).
Хоча в "Російсько-українському словнику ділової мови" (1930):
Управлять чем – правува́ти чим, урядува́ти де; (руководительствовать) – керува́ти; (заправлять) – ору́дувати чим.
А в "Російсько-українському фразеологічному словнику" Підмогильного – Плужника (1927):
Управлять – керувати; урядувати. Управлять государством – державувати.
А в "Російсько-українському словнику" Ізюмова (1930):
Управлять – керува́ти
Тепер стосовно Академічного:
Пра́вить – …2) (делами, страной: повелевать) керува́ти, порядкува́ти, справува́ти, управува́ти (реже управля́ти), пра́вити, заряджа́ти чим, (начальствовать) урядува́ти, ра́дити над ким, над чим, (распоряжаться по своему) ору́дувати, верхово́дити; заправля́ти, ряди́ти ким, чим. -вить делами – керува́ти, порядкува́ти спра́вами, справува́ти реча́ми, урядува́ти… править домом – порядкува́ти, управля́ти, заправля́ти, заряджа́ти до́мом, поря́док у дому́ дава́ти
Нача́льствовать – 1) над кем, над чем, где (управлять) – керува́ти ким, чим, пра́вити ким, чим, де, порядкува́ти, правува́ти, старшинува́ти, урядува́ти, стоя́ти над ким, над чим, де, ору́дувати чим, (не только верховодить) верхово́дити ким, чим и над ким, над чим, де, (командовать) кома́ндувати ким, чим, (предводительствовать) отаманува́ти над ким, (быть во главе) бу́ти на чолі́ кого́, чого́, (властвовать) панува́ти над ким.
Заправля́ть и Запра́вливать, запра́вить – …2) кем-н., чем-н. (управлять, распоряжаться) – ору́дувати ким, чим, керува́ти ким, чим, (верховодить) верхово́дити ким и над ким.
Ве́дать – …2) заві́дувати, управля́ти, ору́дувати чим, догляда́ти що, чого́.
Бачимо, велику перевагу "керувати", "правити".
"Російсько-український словнику ділової мови":
Управляющий чем – керівник (-ка́) чого́, керівничий чого́, адміністра́тор (-ра); -щий делами – керівник справ; -щий домом – адміністра́тор будинку.
"Російсько-український словник правничої мови":
Правитель – правитель, управитель, (руководитель) керівник, керівничий, керманич, (вершитель) орудар (-ря).
Академічний словник:
Пра́вящий – кері[о]вни́чий, керу́ючий, владу́щий, прави́тельський, (ирон.: командующий) ору́дущий. [Керівни́чі елеме́нти (Грінч.)]. -щий класс – керівни́ча, владу́ща кла́са. -щие сословия – владу́щі ста́ни. -щая династия – прави́тельська дина́стія.
Прави́тель, -ница – управи́тель, управи́телька, прави́тель, -телька, керма́нич, -ничка, кері[о]вни́к, кері[о]вни́ця, кері[о]вни́чий, (владетельное лицо) держа́вець (-вця), держа́вця (-вці, м. р.). [І звяза́вши його́, одвели́ й ви́дали Пила́тові понті́йському, управи́телеві (Єв.)]. -тель канцелярии – управи́тель, керма́нич канцеля́рії. -тель дел – керівни́чий над спра́вами.
Начальник отделения – голова́ (керівни́к, керівни́чий) ві́дділу.
Нача́льный – … 6) (правящий) керівни́й, керівни́чий, владу́щий. -ные власти – керівна́ вла́да
Тут уже маємо і "керівничого" (коване слово), і одоробло "керуючий" (належить до декількох дієприкметників, які пролізли в АС
).Щодо "управление"
АС:
Управление государством – державува́ння.
заводско́е управление – завідське́ управлі́ння; (правление) завідська́ упра́ва.
духовноучебное управление – духовношкі́льне управлі́ння, управлі́ння духо́вними шко́лами.
комендантское управление – коменда́нтська упра́ва.
конкурсное управление – конкурсо́ве управлі́ння.
Нача́льство – 1) (власть) вла́да, зве́рхність (-ности), (реже) нача́льство, (правительственное) уря́д (-ду), (управление) керува́ння, порядкува́ння, урядува́ння, ору́дування, ору́да, (командование) кома́ндування. Под -ством кого, чьим – під вла́дою в ко́го, чиє́ю, під уря́дом (про́водом) чиї́м під ору́дою (зве́рхністю) чиє́ю, (под предводительством) за при́водом чиї́м, (стар.) за голово́ю чиє́ю.
отдельное управление, суд – осі́[о́]бне урядува́ння, осі́[о́]бний суд.
Як бачимо в АС є плутанина між процесом і установою: духовношкі́льне управлі́ння – установа, а управлі́ння духо́вними шко́лами – процес. Останній вжиток неправильний.
Це поправлено в Ізюмова:
Управление –
1) керува́ння, -ння;
2) (учреждение) управлі́ння, -ння, упра́ва, -ви.
А також в Підмогильного – Плужника:
Управление – керування; урядування; порядкування; (учреждение) управа. Общий ход управления – загальне керування.
Правильний ужиток також в Російсько-українському словнику технічної термінології і Російсько-українському словнику ділової мови.
і не зовсім правильне в словнику правничої мови:
Управление – управління, (стар.) урядування (КМ); (руководительство) керування, орудування, порядкування тощо.
Правильне в У – С.
Управле́ніе = 1. правува́ння, упра́вство (С. Ш.), керува́ння, ору́дування. 2. упра́ва, уря́д.
Правильне у Російсько-українському словнику військової термінології.
Це був вступ
.Слово "управляти" почало відтісняти українське "керувати" з 30-х. Зокрема Ю.Шевельов ("Так нас навчали правильних проізношеній") пише: " Фактичного матеріялу, що мав би свідчити про націоналізм у словнику, кореспонденція подає дуже мало. Словник перекладав російські слова управлять, верховный, батрак, торгаш, благодушие, злонравный, гонка, старейшина, лом, глыба, сюртук, луговой і служебные часы українськими керувати, найвищий, наймит, крамар, безжурність і безтурботність, непутящий, гонитва, найстаріший, брухт, брила, сурдут, лучний і урядові години. Кореспондент "Правди" жадав, щоб відповідні російські слова фігурували також в українській частині відповідних словникових гнізд. Другим закидом проти словника було те, що (ідучи за офіційно затвердженим правописом) словник дозволяв відмінювати слова бюро, депо і почасти радіо (в орудному відмінку однини), що Кошевий називає "грубейшая вульгаризация". (У російській літературній мові ці слова невідмінювані). Таким способом Хвиля і впорядники словника, каже нам Кошевий, прокладали шлях німецькій військовій інтервенції". І далі (це стосується вже Вашого керівника чи то пак управляючого/керуючого/правителя. Виділив це грубим шрифтом):
"Своєрідність семантичної структури української мови затирається, підлягаючи пристосуванню до російської. Це відбувається двома шляхами.
1. Розщеплення семантики слова в пристосуванні до російських відповідників, звичайно шляхом упровадження російського слова, напр., укр. відділ відповідно до двох російських – отдел і отделение, тепер (власне від серпня 1975 року!) – відділ із звуженим значенням і – відділення, абсолютне близня російського отделение (і, додам, у розріз із законом українського словотвору, за яким суфікс -іння означає предмети, а -ення процеси - пор. Правління "управа" і правлення, "керування"). Так само укр. прибуток розщеплено на прибуток і доход, укр. збірка (творів) - на збірка і зібрання, укр. лекція (година) - на лекція і урок, укр. поверх на поверх і ярус тощо".
Висновки
Охочим знати/вживати українську мову правильно тре’ принаймні засвоїти таку штуку (основну): 1) треба думати
. Без цього, на жаль, виходитиме кепсько; 2) однієї поваги чи навіть любові мовця/письмака до мови замало. Треба її ще вчити (тоді з’ясується, що не все в мовцевій голові відповідає питомим нормам, зате часто відповідає нормам совєтським). Розробникам "оригінальних теорій управління" це треба усвідомити зокрема . Тут я лише "розжую", що сказав Ю.Шевельов: слова на –іння означають предмети (установи тощо – не процеси). Тобто "управління" – це установа (як відділ) і все. Якщо він хоче позначити процес, то для цього має використовувати слова на -ення, -ання, -яння (а ще префікси різні, на кшталт с, з). "Керуючий" є совєтським одороблом, активним дієприкметником. Наполягає людина на "управлінні" як процесі, то тут якраз годиться і слово "керуючий" – обоє рябоє. "Керуючий" в цій мові може бути, до речі, не тільки дієприкметником, але й іменником (як слово "вчений" – і прикм., і імен.).Правильно – керівник підприємства (той, хто підприємством керує). управитель – нічого нового не додає (до того ж слова на -итель не надто тепер вживані, крім декількох: учитель, любитель, приятель тощо.
Насамкінець
Надибав статтю Управління чи керування? Це приклад, коли бракує знань, а є натхнення (про це добре К.Прутков сказав). Але принаймні з статті видно, що правильно в Гінзбурга: Як правильно "система керування" чи "система управління"?
Ото так.
Re: Керівничий
Щиро дякую за відповіді! Дякую.