Чесно кажучи, я спочатку не хотів подавати пункт 5). Це так – далека перспектива
Але чому перспектива. Якось я вичитав у російського академіка-мовознавця А.Залізняка (
http://elementy.ru/lib/430720): "Основной принцип изменений в языке был открыт лишь в XIX веке, и это самое великое достижение исторической лингвистики. Его значение для этой науки не меньшее, чем, скажем, значение открытия закона всемирного тяготения для физики. Принцип состоит в том, что внешняя форма слов языка меняется не индивидуальным образом для каждого слова, а в силу процессов — так называемых фонетических изменений (иначе — фонетических переходов), охватывающих в данном языке в данную эпоху ВСЕ без исключения слова, где имеется определенная фонема (или сочетание фонем). Это основополагающий принцип исторической лингвистики".
На прикладі слів з асимільованим
й в попередню приголосну (подвоєння) можна зауважити, що принаймні у слів 1-ї відміни частково відбулося усунення подвоєння (воно в частині діялектів відбулося в усіх таких словах (і не тільки 1-ї відміни), але принаймні ці зафіксувала літературна мова). З подвоєнням залишилася "стаття" (запозичена в 19 ст.) і "суддя" (інші слова з подвоєнням (1-ї відміни) вочевидь мають іншу його природу).
Можна було б твердити, що процес пішов. Але картину ускладнює наявність двох потужних груп: наріч, де подвоєння зберігається і де воно усувається. На що вказали і Кактус, і Сова. Зокрема: "Тим більше, що подовжений звук типовий саме для наших
північних (поліських) діалектів, підбілоруських, так би мовити, а також
південно-східного наріччя". А от взявши найбільший на сьогодні україномовний край, Поділля, матимемо усунення цього подвоєння (зокрема, і у випадку орудного – "тіню" тощо). Тобто тенденція є (але в половині мови)
. Тому, звісно, сьогодні не варто чіпати середній рід (щоб не обіжати поліщуків. Поки
), але в перспективі – цілком можливо. А от що стосується жіночого/чоловічого родів, то варто було б це зробити вже.
Хоча, власне, ми надто відійшли від початкового питання: "статтей" чи "статей". Якщо "стаття", "статтею", то "статтей"
, щоб не придумувати заднім числом наукових обґрунтувань винятку. Якщо "статей", то варто усунути подвоєння і в інших відмінках, щоб не виділялося на тлі "свині", "куті", попаді". Це на мою думку. І пишу саме "статтей" вже віддавна, відколи почитав словник Голоскевича. До речі, в останній "Критиці" зауважив "статтей", тобто вжиток "статтей" не поодинокий
П.с. стосовно "диференційної мови". Такий, власне, підхід запропонували автори проєкту-99: для розрізнення залишити подеколи подвоєння. Таке прагнення зрозуміле, але воно неминуче наривається на неприємні запитання:
1) а чи варто заради десятка таких слів, робити виняток в чіткому правилі?
2) а чому це, скажімо "вілла" і віла, а не навпаки – "віла" і вілла" (в оригіналі в обох словах подвоєння)?
3) у цих словах подвоєння невимовне, отже, таке написання тільки заради розрізнення на письмі. Але ж у нас вистачає омонімів. Може, і їм поприписувати для розрізнення додаткову букву (правда, деякі слова мають декілька значень – проблемно буде
.