небажану омонімію тре’ розуміти не в тому сенсі, що є й бажана, а в тому, що вона не бажана. Ми, звісно, можемо користуватися сотнею слів, а решту змісту доводити вставними словами й жестами, і звідси витягувати, що слово означає в тому чи іншому контексті. І скажу, що така мова задосить поширена Ми, певен, зрозуміємо, що означає "Грибниця плюнула на грибницю" з раніше сказаного, але хотілося б деколи розуміти і з одного речення. Знавець українських говорів загалом і поліських зокрема Ганцов не подав в АС "грибника". Може, у нього були підстави?
Бо фіксація цього поширеного слова на Поліссі і у творах письменників із Київщинни, Вінничини й Луганщини (без стилізації під народну мову) розширює географію цього діалекту щонайменше від західних до східних кордонів України.
Я читаю С.Жадана . Літературна мова, розбавлена трохи суржиком, сленгом і присмачена деколи матюком. Останнє, що там можна знайти - місцевий діялект (український). Врешті, я не видам великого секрета, якщо скажу, що дотримання літературної норми не є доконечним в художніх творах. Хоча одиницям це вдається. Зі школи пам’ятаю, що в мові неперевершеним, принаймні серед соцреалістів, був М.Стельмах. От він з Вінничини. До того ж вельми полюбляв "тихе полювання". То було б цікаво, яке він слово використовував (хоч і цього було б замало ). А М.Коцюбинська прожила там перші декілька років. Тим паче в своїм творі "грибниками" вона позначила, здається, тайняків і взяла це слово вже з київського мововжитку (а мо’, з радянських повоєнних словників). Цього слова нема ні в Грінченка, ні в АС, ні в Етимологічному. А "грибар" є в Желехівського, АС, Етимологічному. І Хоча саме по собі слово "грибник" мені видається милозвучнішим, ніж "грибар", але за ним хай залишається вже друге значення, щоб не заплутувати. Літературна мова відрізняється від діялекту принаймні виробленістю
Я говорив про фіксацію слова у опублікованому творі, а не про стиль письменника. В інеті є тисячі сторінок укр. мовою із "грибником" - що регіональні видання, що загальноукраїнські. То це "діал."?
"за ним хай залишається вже друге значення, щоб не заплутувати." - у кожній розвиненій мові маса слів мають по кілька, іноді багато, іноді дуже різних значень. І це нормально. І ніхто не заплутується. Тому такий аргумент сам собою ніколи не є слушним. Звісно, можна сконструювати штучний каламбурний або двозначний контекст, який нібито показує, що плутанина таки можлива. Але так само можна вчинити з масою дво- і багатозначних слів, тому цей прийом так само непереконливий.
"Літературна мова відрізняється від діялекту принаймні виробленістю" - загалом так. А що значить виробленість у випадку грибник vs. грибар? Чим грибар "виробленіший" від "грибника"? Давніша фіксація в словниках - це інше; сама собою вона ще не свідчить про "виробленість".
Аргумент проти "грибника", який переважить аргумент повсюдної поширеності цього слова, може бути, здається, лише один: невідповідність його структури питомим моделям укр. мови. Тобто треба перебрати іменники, назви осіб на -ник і поглянути, якими значеннями ці похідники пов'язані з твірною основою, причому твірна основа має позначати предмет (а не, скажімо, явище, процес тощо). Перше враження: ці словотвірні значення досить розпливчасті, неоднорідні. Найближчу для нашого завдання модель можна сформулювати так: X+ник=особа, яка щось робить із Х. У ній, ясна річ, можна виокремлювати різні підмоделі: той, хто продає X / виготовляє Х / обслуговує Х. Трапляються паралельні форми: килимник і килимар, винник і винар. Висновок: і той, і той суфікс можливий.
я не й заперечую, що суфікс можливий, чи слово якесь криве, я заперечую доречність заведення в літературну мову двозначного слова, коли в ній є вже 2 однозначних слова на позначення людини, яка гриби полюбляє збирати. Коли б цих слів не було — інша справа.
Ми, певен, зрозуміємо, що означає "Грибниця плюнула на грибницю" з раніше сказаного, але хотілося б деколи розуміти і з одного речення. Знавець українських говорів загалом і поліських зокрема Ганцов не подав в АС "грибника". Може, у нього були підстави? 
). А М.Коцюбинська прожила там перші декілька років. Тим паче в своїм творі "грибниками" вона позначила, здається, тайняків і взяла це слово вже з київського мововжитку (а мо’, з радянських повоєнних словників). Цього слова нема ні в Грінченка, ні в АС, ні в Етимологічному. А "грибар" є в Желехівського, АС, Етимологічному. І Хоча саме по собі слово "грибник" мені видається милозвучнішим, ніж "грибар", але за ним хай залишається вже друге значення, щоб не заплутувати. Літературна мова відрізняється від діялекту принаймні виробленістю 