Їх — їхній

[Анатолій]

Схоже на те, що в сучасній українській мові їх — родовий або знахідний відмінок множини від займенника вони; їхній — присвійний займенник. У таких реченнях, як: Не бачив їх (кого?). Не бачив їхніх (чиїх?) дій. Товкло б їх (кого?) отак головами! Батьки ніколи не знають того, що одбувається в душі їхніх (чиїх?) дітей.
А як щодо такого: Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Громадські закони: їх суть і специфіка, Цільові перевірки базових автопідприємств щодо виконання ними договірних умов з перевізниками (зберігання транспортних засобів, їх ремонт та належне утримання) теж «виловили» не один факт формального ставлення до прописаних у законі вимог (з газети), Що ж до самих переїздів, то в їх експлуатаційному утриманні чимало недоліків (з газети), Залишалося встановити контроль за підозрюваними й розпочати їх оперативну розробку (з газети). У наведених прикладах доцільно залишати слово їх, чи все-таки там має бути слово їхній?

[Кувалда]

Ви забагато хочете від депутатів, Анатолію. Якби обов’язковою умовою депутатства був іспит з української, країна полегшено б зітхнула.

[Анатолій]

Ви забагато хочете від депутатів, Анатолію. Якби обов’язковою умовою депутатства був іспит з української, країна полегшено б зітхнула.

Ну, щодо законів, то тут, наче все зрозуміло, треба їхній. А як щодо інших прикладів: …зберігання транспортних засобів, їх ремонт та належне утримання… — ремонт чий? чи чого?

[Кувалда]

тут - їх. їхній ремонт — це коли Микола і Оксана зробили ремонт

[Анатолій]

тут - їх. їхній ремонт — це коли Микола і Оксана зробили ремонт

Якби на місце їх поставити мене, тебе, нас, вас, то вже треба міняти порядок слів, чи не так?

[Анатолій]

То як має звучати універсальне правило, яке допоможе чітко розрізняти, де треба їх, а де їхній?

[Наталя]

То як має звучати універсальне правило, яке допоможе чітко розрізняти, де треба їх, а де їхній?

Тут радять, що їхній. Як і в Галини та Володимира Островських (пан Кувалда недарма згадав нині цих відомих авторів):

У множині між українським і російським слововжитком заходить різниця. Полягає вона в тому, що росіяни і на их покладають функції присвійності (их дела, их работа), а українці, оскільки в нашій мові категорія присвійності виражена чіткіше (див. розділ про присвійні прикметники), мають для цього спеціальний займенник їхній, що здатен відмінюватись, як прикметник, - за родами й числами (їхній, їхня, їхнє, їхні) та відмінками (їхньої оселі, їхній оселі, їхньою оселею і т.д.).
Тому варто користуватися саме займенником їхній, а не переносити на український грунт російські канони. Краще писати їхня земля, їхні діти, їхнє поле, а не їх земля (діти, поле). Орієнтир – українська народна мова і класична література: Стає пташкам їхнього розуму, щоб змостити гніздечко (Грінченко); Їхня кров ще гаряча на ранах, їхні рани горять ще в огні (О. Олесь); У їхній стороні й зимою сонце (Леся Українка); Я чую, як тремтять їхні пальці: вони плачуть (Григір Тютюнник)

[Анатолій]

Тут радять, що їхній.

Я розумію, присвійний займенник — їхній. Питання не в цьому, а в тому, як, власне, цей присвійний займенник розпізнати й не переплутати з родовим чи знахідним відмінком слова вони.

[Наталя]

Тут радять, що їхній.

Я розумію, присвійний займенник — їхній. Питання не в цьому, а в тому, як, власне, цей присвійний займенник розпізнати й не переплутати з родивим чи знахідним відмінком слова вони.

Ми ж не можемо сказати: "Немає кого? їхніх". А лише їх. Хіба різниця не відчутна? А може, я помиляюся.

[Анатолій]

Ми ж не можемо сказати: "Немає кого? їхніх". А лише їх. Хіба різниця не відчутна? А може, я помиляюся.

Подивіться мій перший допис, там є приклади, почитайте і скажіть, де треба їх, де їхній.