Безособові форми на -но, -то

[Наталя]

До слова. Для подальшого обговорення теми слід також ознайомитися зі статтею Г. Г. Рогачової. Авторка акцентує увагу на тому, що "бажано обмежити використання конструкцій з пасивними дієприкмет­никами, замінивши їх активними або конструкціями на -но, -то".

[Анатолій]

До слова. Для подальшого обговорення теми слід також ознайомитися зі статтею Г. Г. Рогачової. Авторка акцентує увагу на тому, що "бажано обмежити використання конструкцій з пасивними дієприкмет­никами, замінивши їх активними або конструкціями на -но, -то".

Авторка робить дуже конкретний висновок:
Оскільки безособові форми на -но, -то характеризують лише минулу дію (на відміну від пасивних дієприкметників середнього роду на -не, -те (дане, взяте), при них недоречно вживати дієслово було, а тим паче буде. Отже, замість В кожну хату буде проведено дрота (О. Вишня) треба сказати Проведуть дріт у кожну хату.
Іншими словами вживати форми на -но, -то на позначення прийдещності не можна.

[Анатолій]

А чом і не Франко? Адже саме він відстоював думку про єдину українську літературну мову, що вироблена на наддніпрянських діалектах (і чи не цей говір ліг в основу сучасної літературної мови?).

Відстоювати думку про єдину українську літературну мову і писати єдиною українською літературною мовою — це трохи різні речі. Іван Якович далекий від еталонної літературної мови.

[Анатолій]

Приклад. Мені приходить діловий лист, можливо, не дуже приємного змісту. Зрештою, не мені особисто, а на адресу фірми, але листуватися змушена я. Я маю формально визнати помилку фірми (хоч, можливо, насправді винна інша сторона).

Я пишу, серед іншого, таке: Помилку буде виправлено найближчим часом.

То пишіть Помилка буде виправлена найближчим часом. У форми на -но, -то не буде на позначення прийдешності, і незрозуміло, хто саме виправить помилку.

[Наталя]

Отже, замість В кожну хату буде проведено дрота (О. Вишня) треба сказати Проведуть дріт у кожну хату. Іншими словами вживати форми на -но, -то на позначення прийдещності не можна.

Категоричності я в тій статті таки не побачила. А припустимість ще не означає, що "вживати форми на -но, -то на позначення прийдещності не можна".

[лекс]

Прочитав статтю Г.Г. Рогачової. Вона не висновок робить, а подає констатацію:

Оскільки безособові форми на -но, -то харак­теризують лише минулу дію (на відміну від пасив­них дієприкметників середнього роду на -не, -те (дане, взяте), при них не доречно вживати дієсло­во було, а тим більше буде.

Вище я писав (посилаючись на джерело), що форми на -но, -то мають лише категорію виду і не мають категорії часу, себто вони характеризують лише завершену (а не "лише минулу") дію. А завершена дія може бути довільно розташована в часі.
Авторка має рацію, коли каже, що між пасивними дієприкметниками й формами на -но, -то, є відмінність у значенні: перші наголошують наявність ознаки в об'єкта, другі -- завершену дію. Тому вони не взаємозамінні.

[Наталя]

Відстоювати думку про єдину українську літературну мову і писати єдиною українською літературною мовою — це трохи різні речі. Іван Якович далекий від еталонної літературної мови.

Проте чимало мовознавців у своїх працях посилаються на твори українських письменників, зокрема й Івана Яковича.

[Листопад]

Відстоювати думку про єдину українську літературну мову і писати єдиною українською літературною мовою — це трохи різні речі. Іван Якович далекий від еталонної літературної мови.

А хто з класиків ХІХ - поч. ХХ ст., на Вашу думку, писав "еталонною літературною мовою"?

[Анатолій]

Відстоювати думку про єдину українську літературну мову і писати єдиною українською літературною мовою — це трохи різні речі. Іван Якович далекий від еталонної літературної мови.

А хто з класиків ХІХ - поч. ХХ ст., на Вашу думку, писав "еталонною літературною мовою"?

Я знаю, хто нею не писав — Франко (принаймні в більшості творів) один із них. Чи ви не згодні?

[Наталя]

Я знаю, хто нею не писав — Франко (принаймні в більшості творів) один із них. Чи ви не згодні?

Не згодні. І не тільки "ми". Чомусь той же Пономарів у своїй фундаментальній праці - "Культура слова" - не цурався мови Франка і часто наводив уривки з його творів.