Правописне

[Кувалда]

У двох інститутах НАН України — різні погляди на чинний правопис
Проблема української мови — отакий от Інститут української мови. І фахівці наче є, і робота якась робиться, а правопис і нині там. І було б по-чесному ін-тові попросити Національну комісію зі стандартів державної мови змінити оцей пункт її Положення:
"4. Комісія відповідно до покладених на неї завдань:
1) напрацьовує з урахуванням пропозицій та висновків Інституту української мови Національної академії наук, інших наукових та освітніх установ і затверджує стандарти державної мови, зокрема:
правопис української мови та зміни до нього". Прибравши згадку про інститут. Щоб і люди на нього не сподівалися, та й він сам зайве не ганьбився. Хоча й самій комісії вже не завадило б якось трохи рухатися. Бо проблеми є. І розв'язок тих проблем варто доручати людям, спроможним їх розв'язувати [обізнаним і працездатним (!)]. Але якщо комісія не усвідомлює наявність правописних проблем чи вважає нормальним отаку "роботу" над ними, то на дідька вона потрібна

[Кувалда]

Ну що ж. Говорити і робити — речі трохи різні. Видно не один я чекав того проєкту справжнього правопису від Ін-ту української мови НАНУ і не дочекався (хоч, заради справедливості, я все-таки очікував його десь так під 2050 рік ). Тож маємо рішення від Комісії від 03 квітня 2025 року "Про правопис української мови": 1. Внести зміни до Програми робіт із напрацювання, затвердження, перегляду стандартів державної мови чи внесення змін до них, затвердженої рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 14 лютого 2024 року № 34, доповнивши її новою позицією щодо внесення редакційно-технічних виправлень до тексту Українського правопису, схваленого Українською національною комісією з питань правопису (протокол від 22 жовтня 2018 року № 5), спільним рішенням колегії Міністерства освіти і науки України та постановою Президії Національної академії наук України від 24 жовтня 2018 року № 10/4-13 / 22/10, надісланого листом Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2025 року № 1/3664-25, відповідною робочою групою, утвореною згідно з пунктом 2 цього рішення, у період із 09 квітня 2025 року до 31 грудня 2025 року.
2. Утворити робочу групу із внесення редакційно-технічних виправлень до тексту Українського правопису, схваленого Українською національною комісією з питань правопису (протокол від 22 жовтня 2018 року № 5)...

Тобто Комісія наразі вирішила, що правопис і так класний [як воно насправді — див. попередній текст], вирішила, що мудріше буде нічого суттєво не чіпати. Ну там десь може кому поставити чи прибрати тощо. Ай молодці! Ну і заодно висунула на перші ролі Ін-т мовознавства, від якого 2 представники, крім того, директор ще й очолив групу. І хоч я іронізую з Ін-ту укрмови, бо хотілося б бачити його куди сильнішим і трохи швидшим у роботі, але до Ін-ту мовознавства ставлюся негативно, насамперед через білодідівський шлейф — мені не доводилося бачити позицію Ін-ту щодо своєї ж діяльності в 1960 — 1980 роках (навіть якщо теперішнє покоління інститутників не має до цього жодного стосунку). Ну а крім того, пам'ятаю позицію Русанівського — щодо проєкту-99 [і не тільки], і Скляренка — коли Міносвіти вирішив таки створити Правописну комісію. тож традиції в Ін-ту ще ті. Ну добре.

А ось і персональний склад цієї робочої групи
АЖНЮК Богдан Миколайович, доктор філологічних наук, професор, академік Національної академії наук України, директор Інституту мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України (за згодою)
БИБИК Світлана Павлівна, доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту української мови Національної академії наук України (за згодою)
ГНАТЮК Лідія Павлівна, доктор філологічних наук, професор, професор кафедри української мови та прикладної лінгвістики Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (за згодою)
ГОЛІКОВА Наталія Сергіївна доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Дніпровського
національного університету імені Олеся Гончара (за згодою)
КОВАЛЕВСЬКА Тетяна Юріївна, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови та мовної підготовки іноземців Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (за згодою)
ТАРАНЕНКО Олександр Онисимович, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, завідувач відділу Інституту мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України (за згодою)
ШЕВЧЕНКО Лариса Леонідівна, доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу Українського мовно-інформаційного
фонду Національної академії наук України (за згодою)

Пройдуся по посадах

[Кувалда]

Уявімо, що Комісія вибрала членів правописної групи і доручила мені трохи проекзаменувати на відповідність .
Пана Богдана я б не запитував про його оцінку діяльності рідного Ін-ту на ниві мовознавства в 1960-1980-х роках (зближення мов, російсько-російські словники тощо). А запитав би, як він ставиться до демонтажу меморіальної дошки Іванові Білодіду. Позитивно чи негативно. І все.

Провідного наукового співробітника Інституту української мови пані Світлану спитав би, як вона ставиться до назви свої посади. До того, що "науковий співробітник" — це калька з російської. Росіяни "сотрудника" тулять, де тільки можуть. Але який сенс нам і далі користуватися цим росіянізмом? По-перше, саме утворення слова вельми сумнівне. На жаль, воно є в Грінченка (навіть не знаю, як він так промахнувся, бо його словник загалом просто супер). В українській на позначення цього со- зазвичай використовується с- і су- (ну і для іншомовних ще ко-). На дідька було тягнути в мову ще це незбагненне спів-? Якщо глянути в Етимологічний словник української мови, то укладачі самі не знають, звідки це добро взялося. Так і пишуть "з'явилося, можливо, внаслідок калькування з р. со-..." Сумнівна версія, висуну свою: а може, калькування з польської? Але, в будь-якому разі, нащо було калькувати, щоб потім влаштовувати навколо цього спів- баталії і навіть пробувати здихатися через "супрацівника"? І якщо вірити нашим етимологам, що означає воно "букв. наполовину з...", то як бути, коли тих робітників, скажімо, четверо: счвертьробітник? І чи співробітники, наприклад, представники Ін-ту укрмови і Інституту математики, якщо в них назви посад однакові, або навіть працівники однієї установи, але з різними роботами? Може, варто запропонувати якусь розумнішу посаду? Ну я знаю... Наприклад, головний науковець чи головний дослідник. Як на мене, у цьому більше глузду. Замість тягати недолугий совковий набуток.

[Кувалда]

Пані Лідію я б спитав стосовно "кафедри". От стосовно тої тети, яка чомусь в університеті Шевченка досі фіта. Зацитуюся зі своєї цидули "Чи є в Україні катедри української мови": "Так, історично цю букву передавали в українській по-різному, через ф зокрема. Але коли у 20 столітті взялися до написання чужих слів, і почали виробляти перші детальні правописи, то послідовно в різних варіантах/проєктах дотримувалися того, щоб передавати через т, залишаючи ф хіба в деяких іменах на взір тутешніх [не закордонних] Федорів (але були і Теодори, і Тодори теж). Зокрема, у найвідомішому, правописі-1928, правило таке: «Грецьке θ (th) § 57. Грецьке θ (th) передаємо через т (а не через ф): не тільки теа́тр, теоло́гія, бібліоте́ка, тео́рія, мето́да, атеї́зм, але й па́тос, ете́р, кате́дра, міт, ортогра́фія, аритме́тика, дитира́мб, логари́тм, етіо́пський, Пітаго́р, Ате́ни, Корі́нт, Мето́дій і т. ін. Так само: Теофа́н, Тео́дор, Теодо́сій, але Фе́дір (рідше Хведір), Тимофі́й, Афо́н (рідше Атос), Хома́. Та коли ці ймення відносяться до людей Західньої Европи, то теж вживаємо Тома́, Тео́дор».
Допускаю, що за вжитком «кафедри» теж була певна традиція, хоч у того ж Грінченка чи Уманця — катедра (я не знаю, але, можливо, хоч і малоймовірно, були тоді словники і з «кафедрою»). Та за вжитком «катедри», крім традиції, стоїть ще й послідовність /логіка. І хоч там як, але «кафедра» — це насамперед російсько-совєтська традиція. Та й якось воно тупо писати орТопедія, але орФографія. Нє? Принаймні такого нема в жодній (!) індоєвропейській мові. У всіх них цю букву послідовно передавали/передають через т, або t, або th. І до 1930-х єдиний виняток становила російська".
Чи не пора вже якось сходити з кацапської колії?

[Кувалда]

Пані Наталію я б спитав про ГончарА. Нє я не шанувальник його творчості, але тут не про творчість, а про мову. От власне § 142.1 правопису: "Але без чергування нуля звука з голосним і навпаки: Швець — Швеця́, Швецéві (Швецю́) й т. д.; Жнець — Жнеця́, Жнецéві (Жнецю́) й т. д.; Врýбель — Врýбеля, Врýбелеві (Врýбелю) й т. д.; Чернéць — Чернеця́, Чернецéві (Чернецю́) й т. д.» Тож чому це гончаря, але Гончара? А-а-а Так ці прізвища в російській. От тільки в російській не відрізняється відмінювання прізвищ від відповідних загальних слів. А ми, калькуючи з російської, дійшли до абсурду і далі його продовжуємо. А от як було, коли з російської не калькували. «Правописний словник» Г. Голоскевича: «Швець, Шевця́, -це́ві, (пр.) Шевці́в, -це́ва, -це́ве». [Щоправда, в нас ще й гончар був ганчарем, ну але то вже таке].
То, мо', пора вернутися до здорового глузду? І заодно, звісно, прикінчити з паралельною формою Коваліва / Петріва, а залишити лише Ковалева / Петрова, знову ж таки тримаючись здорового глузду, а не якихось бзиків .

[Кувалда]

Пані Тетяну я б спитав стосовно "підготовки". Як вона загалом до суржику ставиться? Бо якщо в попередньому правописі в "іменникових суфіксах" ще згадувалася "підготовка", то тепер вже катма. Так і написано: У деяких іменниках маємо суфікс -овк-(а): голо́вка (капусти), духо́вка». І все. Віддієслівних іменників на -овка не загадано. Ні тобі підготовки, ні зарисовки. Отак-от.

[Кувалда]

Пана Олександра я б запитав... Нє. Про роботу Правописної комісії у 1990-х і чим там був незадоволений В.Німчук не питатиму. Хто давнє споминає, той щастя не має. Бачу я, що він чл.-кор. Отже, вочевидь, належить до Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАНУ. Тож цікаво мені, чи не муляє йому, мовознавцеві, недоречний вжиток тут слова "Відділення" (слово на позначення процесу, а тут же наче структура)?

Ну і, звісно, варто було б поставити всім запитання: чи уявляють вони взагалі, які в нас є правописні проблеми, вже не кажучи про можливі розв'язки. Питання, прямо скажу, досить безцеремонне/безпардонне. Але якщо група вирішила обмежитися косметичними правками, то питання це, на жаль, навіть дуже доречне.

А так апріорі вважатиму, що всі цей маленький іспит склали

Переходжу до секретаря

[Кувалда]

Ехе-хе-х
Що ж, пані Ларисо. Надибав я нещодавно Ваше інтерв’ю "Хто, навіщо і як змінив український правопис. Лариса Шевченко у програмі КАБІНЕТ ЕКСПЕРТІВ".
Чесно скажу, протримався до десь 10 хвилини. Тож конспективно, сподіваюся, нічого не наплутав:
Суспільство має дотримуватися правописних норм…. Правопис 1991 року. Він всіх влаштовував, все було гаразд до пори до часу. На початку 2000-х років з’явився проєкт найновішої редакції… І тут раптом виходить не нова редакція, а практично абсолютно змінений правопис. Я взагалі була дуже далека від цих правописних проблем… І тут наш директор підходить, Володимир Анатолійович Широков, академік… Український мовно-інформаційний фонд… і каже: «Лариса, треба шось робити з тим правописом». А я говорю: «А шо таке?» І він каже: «Всі наші словники полетять… Все буде змінено… Треба звертатися до Віталія Макаровича Русанівського.
[Далі трохи плутано, але, вочевидь ідуть уже власні слова пані Лариси]
Він керівник моєї докторської дисертації, директор Інституту мовознавства, дуже авторитетний, поважаний вчений, фахівець номер один з філології в Україні….
щоб він звертався до Євгена Борисовича Патона, шось треба робити.
Так почалася ця боротьба. Чому треба було боротися з цим проєктом. Він повністю базувався на правописі… не на тому правописі… у нас правопис 33-го року. З 33-го року йде оце тяглість до цього правопису, який був зроблений в радянській Україні. Той базувався на правописі 28-го під керівництвом Скрипника. В Харкові він був прийнятий… на західноукраїнських традиціях він базувався…
Пропонувалося стільки змін [мається на увазі в проєкті-99], що наша мова стала б для всіх абсолютно чужою. Цей правопис лежить в основі мови діаспори.
Пропонувалося взагалі ну всю мову материкової України замінити на мову… як канадійська діяспора.
Цей правопис фактично був відмінений наказом Кучми. Тому що настільки обурена була громадськість, що дійшло туди до верхів і наказом Кучми відмінили просто цей правопис і пам’ятаю тоді був прем’єр-міністром Ющенко, то він сказав, що цей правопис не можна затверджувати… тому що зміни повинні випливати з мовної практики, а не з того, що нав’язують їх згори… Я людина віруюча, і я розуміла, що я не дуже підходжу для цієї боротьби і дуже часто я здавалася в цій боротьбі, тільки Бог дав можливість перемогти в цій боротьбі, через те що молилася, просила братів і сестер, щоб …[нерозбірливо] в церкві і таким чином, коли мали вже вони приймати цей правопис, оцей проєкт найновішої редакції, тут ми вже були безсилі і не могли нічого… вони сказали дату, що ось він буде прийнятий тоді-то. Ну і шо, залишалося тільки молитися. І Бог приходить ото на таке безсилля, коли кажу все, все я вже нічого не можу. Бог якось так задіяв, що Кучма, сам Кучма сказав, що цей правопис відміняється. Отаким чином, я розумію, колись апостол Павло сказав…
Я, пройшовши оце горнило боротьби за правопис… Це була дуже велика і багаторічна боротьба. Я зрозуміла, що треба надіятися не на себе, а на Бога.

Чесно кажучи далі вже слухати не міг. Може, хто сильніший, то пробуйте. Власне, в час появи проєкту ми завели сайт, присвячений правописові і обговоренню. Тож охочі можуть освіжити пам’ять чи познайомитися з перебігом подій тут. Ну і порівняти з розповіддю пані Лариси.
Якщо ж коротко і як воно було насправді, то найголосніше завив з приводу проєкту «Донецкий кряж» (мабуть, тоді в Україні українофобська/україножерська газета номер 1). Десь приблизно водночас долучився видатний мовознавець Петро Толочко. Признаюся, я прочитав його магнум опус «Що або хто загрожує українській мові?» на 29 сторінок. Твір цей, думаю, досі теліпається в інтернеті, але слабким читати не раджу. Може знудити. Але, хоч знань у цього діяча було катма, зате брав горлом. І ще як брав. Ну і врешті долучився до згаданої компанії і В.Русанівський. Ну й дехто ще підтягнувся. Та, звісно, до Толочка ніхто не дотягнувся. А от що думав Бог з приводу цих «борців» ні я не знаю, ні пані Лариса. Тим паче, що опонентами «борців» були куди обізнаніші люди. От хоча б як приклад: «Ми докладно ознайомилися з проектом найновішої редакції "Українського правопису" (авторами якого є фахівці з Інституту української мови НАН України та вищих навчальних закладів Києва, а не діаспори) і з цілковитою відповідальністю заявляємо: усі запропоновані уточнення та зміни відповідають духові й законам української мови і спрямовані на вдосконалення правопису….
Петро Білоусенко, завідувач кафедри української мови Запорізького держуніверситету,
Володимир Житник, завідувач кафедри української мови Національного університету, "Києво-могилянська академія",
Анатолій Загнітко, завідувач кафедри української мови Донецького національного університету,
Анатолій Мойсієнко, завідувач кафедри української мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
Михайло Сюсько, завідувач кафедри сучасної української мови Ужгородського національного університету,
Зеновій Терлак, завідувач кафедри української мови Львівського національного університету ім. І. Франка,
Віктор Чабаненко, завідувач кафедри загального мовознавства Запорізького державного університету,
Павло Чучка, професор Ужгородського національного університету,
Іван Ющук, завідувач кафедри слов'янського і загального мовознавства Міжнародного інституту лінгвістики і права».

Ну то таке. Тож питань до пані Лариси не маю. Бо про що питати? Навіть якось невдобно трохи. Сподіватимусь, що на майбутнє, вона зробить правильні висновки.

[Кувалда]

Ну і насамкінець. Група, до її честі, вклалася в реченець. Тож скоригований правопис уже є. І можна долучатися до обговорення . Там знайдете і покликання на пояснювальну записку, а в ній і контакт: імейл пані Лариси.
Навіть і не знаю. Можна було б вичитати цей правопис і хоча б вказати на неправильні слова [росіянізми, чи недоречно вжиті — є такі вже з першої сторінки], але який сенс. Подивлюся.
Є хороша новина. І то з несподіваного боку. ВР України — самому не віриться — ухвалила Постанову "Про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави" (15 січня 2026 року № 4764-IX):
Серед найважливіших завдань, зокрема:

поширення української мови в усіх сферах комунікації в усій державі;

досягнення високої якості української літературної мови (правописного та усномовного стандартів), очищення її структури від іншомовних (насамперед російськомовних) елементів, якими в минулому витісняли питомі українськомовні елементи задля зближення з російською мовою та забезпечення її домінування;

удосконалення галузевих терміносистем та словотворення на українськомовній основі;...

Ой полетять Ваші словники, пані Ларисо, ой полетять . І слава Богу.