Мак-Ларен

[Анатолій]

Мак-Ларен подає як помилку. Гадаю, це все ж таки не помилка.

[Andriy]

Правопис на жаль тут мутний:

§ 146. Імена та прізвища (прізвиська)
...
Примітка 1. Скорочені компоненти прізвищ та імен пишемо з власними іменами з апострофом: Д’Аламбе ́р, д’Артанья ́н, Д’Обіньє ́;
О’Ке ́йсі, О’Ко ́ннор (але О. Ге ́нрі — псевдонім письменника); частки Мак-, Сан-, Сен-, які передують прізвищам і водночас становлять
їхню невід’ємну частину, пишемо з дефісом: Мак-Клю ́р, Мак-Маго ́н, Сан-Марті ́н, Сен-Сімо ́н.

Але вище:

§ 128.
...
Примітка. Подвоєння кк зберігаємо у власних назвах кельтського походження, де формант Mac, Mc поєднується з основою, що починається на [k], коли це одне слово: Макка ́ртні, Макке ́нзі, власних назв: маккарти ́зм і т. ін.

Якщо шукати здоровий глузд у цьому, то я б сказав, що у MacLaren «Mac» - це не частка, а префікс, тож так само як Маккартні, пишеться разом.
А через дефіс пишемо, якщо в оригіналі частка йде окремо: New York - Нью-Йорк або з дефісом Mac-Clure, або Patrice de Mac-Mahon...

Тож якщо в оригіналі Mac Laren або Mac-Laren то через дефіс, але якщо MacLaren, то разом.

[Анатолій]

Щоб не заплутатись остаточно, пропоную спочатку дійти згоди щодо редакції правопису. Я тримаю в руках паперове видання, і там трошки інше написане. Цитовані фрагменти правопису ви звідки брали?

[Andriy]

Чесно кажучи вже не пригадаю точно, здається це був pdf з офіційного джерела, але мабуть одразу по випуску. Я знаю, що були оновлені випуски з якимись коригуваннями потому, але я не стежив за цим.

[Анатолій]

У паперовому виданні так:

§ 128.
Примітка. Подвоєння кк зберігаємо у власних назвах кельтського походження, де формант Mac, Mc поєднується з основою, що починається на [k], коли це одне слово: Маккартні, Маккензі, Маккенна, Маккінлі, а також у загальних назвах, утворених від таких власних назв: маккартизм і т. ін.

§ 146.
Примітка 1. Скорочені компоненти прізвищ та імен д та О пишемо з апострофом: Д’Аламбе ́р, д’Артанья ́н, Д’Обіньє ́;
О’Ке ́йсі, О’Ко ́ннор (але О. Ге ́нрі — псевдонім письменника); компоненти Мак-, Сан-, Сен-, які передують прізвищам і водночас становлять їхню невід’ємну частину, пишемо з дефісом: Мак-Клю ́р, Мак-Маго ́н, Сан-Марті ́н, Сен-Сімо ́н, але: Маккартні, Маккінлі (як у мові-джерелі).

Я розумію це так: якщо в мові-джерелі слово пишеться разом і з малої частина після Mac, Mc, то й в українській мові пишемо разом (п’єса «Макбет», бо «Macbeth», а якщо якось інакше в мові-джерелі, то Mac, Mc передаємо через Мак- з дефісом і другу частину з великої (Мак-Магон, Мак-Ларен).

[Andriy]

А є написання Иакларен ов оригіналі кремо чи через дефіс?
Бо я бачу лише разом?

[Анатолій]

Я знаходив лише McLaren, тобто разом і після Mc з великої.
Як я розумію, щоб зберегти в українському написанні те, що після Mc чи Mac в оригіналі стоїть велика літера, і ставлять дефіс в українському варіанті.
Тобто було б Mclaren, то писали б Макларен, а якщо McLaren, то Мак-Ларен.

[Andriy]

Тоді б писали Пол Мак-Картні?

[Анатолій]

Власне, правопис саме про Пола і не згадує Там згадується якийсь Маккартні, як у мові-джерелі. Отже, на думку укладачів, у мові-джерелі має бути прізвище Mccartney, і з нього має робитися Маккартні. Ну, а Paul McCartney — це Пол Мак-Картні.

Принаймні інакше я пояснити те, що написано в правописі, не можу.

[Andriy]

Як на мене наразі тут у правописі немає чіткості, і в такому випадку я віддаю перевагу здоровому глузду.
Шукати якийсь закодований сенс там де його немає - марна справа.