Безособові форми на -но, -то

[Наталя]

То може, просто правильно так: Це було сказане в категоричній формі.

Можливо. Але, як на мене, і такий варіант допустимий: Це було сказано в категоричній формі.

[Cherepaxa]

То може, просто правильно так: Це було сказане в категоричній формі.

Ні. Саме це речення недолуге. Наведена вище цитата Антоненка-Давидовича тут цілком до речі.
Якщо замінити порядок слів, то можна:
Сказане не відповідає дійсності.
Тут маємо підмет, виражений дієприкметником. (А можна сказати й: Підмет виражений/виражено дієприкметником.)
Висловлена думка є хибною.

У реченні "Це було сказане в категоричній формі" я вбачаю порушення синтаксису (довести поки що не можу).
Я би його виправила: Мені це сказали в категоричній формі.

Зважмо, однак, на час, коли писала Олена Курило. Офіціний і науковий стиль повинні задовольняти потреби своєї доби. Я гадаю, що не все можна проілюструвати прикладами художньої літератури.

[Анатолій]

У реченні "Це було сказане в категоричній формі" я вбачаю порушення синтаксису (довести поки що не можу).
Я би його виправила: Мені це сказали в категоричній формі.

А якщо це говорилося не на мою адресу, а комусь іншому або невідомо кому, або взагалі нікому, просто так "в повітря", то все одно Мені це сказали в категоричній формі?

[Наталя]

А якщо це говорилося не на мою адресу, а комусь іншому або невідомо кому, або взагалі нікому, просто так "в повітря", то все одно Мені це сказали в категоричній формі?

Це було сказано (було сказане), (сказали) в категоричній формі. Є ще варіанти?

[Cherepaxa]

А якщо це говорилося не на мою адресу, а комусь іншому або невідомо кому, або взагалі нікому, просто так "в повітря", то все одно Мені це сказали в категоричній формі?

Ну, власне, тут доречно б удатися до безособової форми.
Це було сказано в категоричній формі.(хоч тепер я вже й сумніваюся щодо правильності цієї конструкції).
Або
Це сказано в категоричній формі.

Контекст багато чого визначає, і доцільність уживання безособової форми також.
Ви запитували, чи можна застосовувати безособові форми з -но/-то в майбутньому часі. Акцент був на майбутньому часі.
Загалом українська мова віддає перевагу конструкціям на -но/ -то у реченнях на зразок:
Помилка виправлена/ Помилку виправлено.
останній варіант ліпший. Однак залежно від стилю, може бути інакше. В першому випадку маємо дієприкметник, у другому - дієслівна форма з -но.
особисто я не знаходила досі арґументів, чому б не можна сказати: Помилку буде виправлено.
А от Помилка буде (яка?) виправлена - у мене викликає сумніви...

Щодо речення Це було сказане.
Навряд чи тут можна узгоджувати присудок із займенником це, адже це не є підмет. А поставмо замість займенника іменник - він потребує в цій конструкції знахідного відмінка: Помилку буде виправлено.
Безособове речення тому й є безособовим, що дієслівна форма тут не узгоджується з особою.

[Наталя]

Мабуть, в офіційно-діловому стилі дієслівних форм на -но, -то таки не уникнути.



М. Зубков. Сучасне українське ділове мовлення. - Х.,2001.

[Листопад]

Питання дискусійне. Є різні погляди щодо вживання дієслова було, а тим більше буде з безособовами формами на -но, -то. Трохи більше про це у статті С. Харченко.

[Усезнайко]

Це справді дискусійне питання. Щоб довго не теревенити, лише додам, що різниця між було зроблено і зроблено проявляється в запозиченнях, де панує форма минулого часу і закінченого(перфект). Ця різниця не притаманна українській мові, тому використовується спрощена форма, тобто без «було». Однак, так теж можна вживати, оскільки є в нас давноминулий час, але, все ж, його інколи плутають з минулим, тому, власне, й пані Курило так завважила.

[лекс]

Згідно з виданням "Українська мова. Енциклопедія" (2004), присудкові форми на -но, -то не мають категорії часу -- лише виду (аспекту) (ст. 157, див. таблицю під назвою "Взаємозалежність дієслівних утворень"). Тому їх цілком можна вживати з "було" і "буде".

[Листопад]

Приклади з класики:

- Чи має ще хто з вас сказати щось нового до того, що було сказано вчора? - запитав цар (І. Франко "Як звірі парувалися з людьми").

Що колись було прожито,
В мене з тямки не зійде! (І. Франко "Лис Микита").

Слава нам! хоч би вмерла Вкраїна колись,
Її слід буде легко шукати:
А щоб краще навік ті сліди збереглись,
Буде зроблено з нас препарати (В. Самійленко "На печі").

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить (Ліна Костенко).