Є в російській мові специфічна частка -ка, що допомагає пом’якшити наказ, висловити прохання, умовити когось і надає мовленню невимушеності, неформальності: Послушай-ка, что я тебе скажу! Поди-ка сюда, парень! Куплю-ка я эту книгу. Скажи-ка мне, где ты был! Угадайте-ка, что у меня в руке! Постой-ка, не спеши.
Українська мова знає щонайменше три частки, які відіграють ту саму роль:
бо
Послухай-бо, що я тобі скажу! Ходи-бо сюди, хлопче! но Куплю-но я цю книжку. Скажи-но мені, де ти був! лишень Вгадайте лишень, що в мене в руці! Стривай лишень, не спіши.
Частки бо, но пишемо через дефіс, коли вони стоять безпосередньо після слова, до якого відносяться: читай-бо, піди-но, але читай же бо, піди ж но.