Часом можна почути твердження, що в українській мові вогонь, пожежу, свічку можна лише гасити, і в жодному разі не тушити. Насправді це не так, і все, що горить, можна і гасити, і тушити.
В місті палали пожежі — їх уже ніхто не гасив, вогонь пожирав вулицю за вулицею — лютували голод і смерть (Юрій Мушкетик). Ліс горить уже другий день, а ніхто й не думає тушити (Панас Мирний).Варто, однак зауважити, що лексема гасити має більше гніздо слів і здатність творити нові терміни, ніж тушити. Наприклад, апарат для гасіння пожежі хімічними засобами називають лише вогнегасником і аж ніяк не вогнетушником. Кажемо вогнегасний, іскрогасний, вуглегасний тощо, а не вогнетушний, іскротушний, вуглетушний. Щипці для гасіння свічок звуться гасило, а не тушило. Про те, що не можна погасити, що постійно горить, кажуть невгасний, незгасний, непогасний, невгасимий, незгасимий, непогасимий, але немає слів невтушний, нестушний, непотушний, невтушимий, нестушимий, непотушимий.