Кальян

[Анатолій]

І в LanguageTool, і в ВЕСУМ у родовому однини пропонує кальяну. У СУМ-11 — кальяну, у СУМ-20 — вже кальяна.

Кальян — ніби чітко окреслений предмет. Чи не справедливіше відміняти як кальяна?

[Andriy]

За даними обох корпусів (ГРАК-10, Звідусіль) кальяну частотніше. У Звідусілі ця форма в понад 40 разів частотніша, ніж кальяна.
Граматичний словник, який є найкращим словозмінним словником, подає кальяну.
Якщо підходити гнучко, то є такі два варіанти:
1. подати також кальяна як варіантну форму родового.
2. подати кальяна як основу форму родового, а кальяну - як додаткову з приміткою, що є така живомовна тенденція.

[Анатолій]

Кальян
А в Украинській впринципі таке є?!

Ну хоча б одне слово в словнику Грінченка? http://hrinchenko.com/

Та ніби є.

[Andriy]

кальян на r2u, e2u, ГРАК

[Анатолій]

Хотілося б побачити приклад...

У Грінченка: https://r2u.org.ua/s?w=*%D0%BB%D1%8C%D1 ... ghlight=on.

[Анатолій]

А тому-що в р****ській в запозиче͡ннях строго "и"(а не "ы"(окрім Корейських хіба-що...))!

Ну, про що ви говорите. У російській запозиченнях, як ви кажете, строго "и", а в українській 1) "і", 2) "и" (див. правило дев’ятки, якого в російській немає).

[Анатолій]

Ні, звісно в Украинській не строго однозначні кальки (як ѿ у Тюрських де тупо р****ські слова вставлялися без жодних змін і це називалося "Тюрською фонетикою"), тим не менш: загальна тенденція була саме така: властної термінолоґії в Украинській не мало бути так само як й запозиче͡ннь з якихось йнших мов окрім р****ської... Конкретно мій приклад з link-ом -- однозначно з цієї серії.

Конкретно ваш приклад з link-ом підпадає під правило дев’ятки. До чого тут чужомовний вплив.

[Анатолій]

І яким чином воно забороняє писати "линк"?

Ви ж його щойно самі процитували. Хіба не очевидно, яким саме чином воно забороняє писати линк?

Та й ішлося не про «правило дев’ятки» як таке. Ішлося про ваше твердження, що написання лінк — чужомовний вплив.

Ви пишете, що власної термінології (у вас чомусь властної термінолоґії; чого в першому слові є «т», а друге написано через «ґ»?) в українській (у вас Украинській; де ви бачили в Грінченка слова з аи? аи — чисто води чужомовний вплив, проти якого ви виступаєте) не мало бути, так само як і запозичень з якихось інших мов окрім російської (кумедно щораз бачити, як ви ніби з забобонним страхом пишете натомість р****ської; просто як ті маловірці, що казали Той-Кого-Не-Можна-Називати замість Волдеморт ).
Якщо в українській мові вся термінологія і написання здерті з російської, і саме тому ми пишемо лінк, а не линк, то як тоді бути, наприклад, зі словами динамо, сигнал, принтер (за вашою логікою, ми, перебуваючи під тотальним впливом російської вимови, мали б писати дінамо, сігнал, прінтер)?

Ви питаєте, що забороняє писати линк? А в мене зустрічне питання: а що забороняє писати лінк?

[Анатолій]

Ні, не очевидно: ані про Ии, ані про Лл там не йдеться (HINT: все що не заборонено -- дозволено).

Ми, мабуть, якісь різні правила дев’ятки читаємо Там ідеться про написання И після дев’яти літер. Звідси й назва. Якщо правило дев’ятки не забороняє (= дозволяє), як ви кажете, писати И не тільки після дев’яти літер, то а) чого ж воно зветься правилом дев’ятки?; б) нащо взагалі таке правило, коли можна писати як хочеш?
Все що не заборонено — дозволено. Це просто геніальне твердження для мовознавства. М’який знак, як каже правило, пишемо після приголосних. Але ж ніде не заборонено писати його після голосного або на початку слова. Значить можна. Правильно?

Писати "лінк" ніщо не забороняє, однак це буде схоже на leenk, тоді як Анґлійська вимова ближче до "линк". Тому я й зробив висновок, що слово запозичено не з Анґлійської, а з р****ської.

Та яка різниця, до чого там ближче англійське звучання слова? Є правило дев’ятки (нехай комусь дивне чи суперечливе, але таки чітке правило), відповідно до нього й пишемо І чи И. Сформульоване правило понад сто років тому в непідконтрольній Росії частині України. То де ж ви тут руку Москви побачили?

з забобонним страхом -- то Вам наснилося: я пишу зірочки в словах р****ська, ро**янин та йн. підкреслюючи a) їхню нецензурність b) те що вони ніякого viдноше͡ння до Русі не мають.

а) у чому ж нецензурність цих слів? і якщо вони такі нецензурні, то пишіть натомість інші цензурні, а не зіркуйте.
б) ну звісно російська, росіянин ніякого стосунку (не відношення!) до Русі не мають — там о, а там у.

Заперечувати тотальне зр*сійще͡ння глупо: https://forum.unilang.org/viewtopic.php?t=51315 (я тут уже писав). Те що ледь не столі͡ття мова перебувала в ґерметичній ізоляції -- очевидний (я сподіваюся) факт.

Я не заперечую зросійщення як явище, а заперечую пояснення будь-чого, що не подобається в мові, через зросійщення.

[Анатолій]

Вам знову щось наснилося.

Ви так добре знаєте, як я сплю і що мені сниться, що аж дивом дивуюся. От тільки я не дуже впевнений, що такі ваші висловлювання — не слабко замасковане хамство.

Раз Вам забороняє -- то не пишіть, але літер Лл та Ии воно ніяк не стосується.

Правило дев’ятки регламентує (унормовує), коли писати И, а коли І в запозиченнях, а не забороняє щось чи дозволяє. Тому — ще раз! — саме через це правило українською пишуть лінк, а не линк, а не тому, що лінк — це російський вплив.

б) нащо взагалі таке правило, коли можна писати як хочеш?

А скільки їх всього, правил?
Себто скільки треба за'учити правил щоби ви'учити Вкраинську з нуля?

Не знаю, не рахував, скільки правил. І не дуже й цікаво. Знаю, що певні правила (унормованість) є. Ви пропонуєте таку унормованість відкинути, і хай пише й вимовляє хто як хоче?

Добре, а згідно з яким саме правилом слід писати "кальян", а не "кал'ян"?

Конкретно станом на тепер:
§ 139 Українського правопису.
М’який знак (ь)
1. М’який знак (ь) у словах іншомовного походження пишемо після приголосних д, т, з, с, л, н:
1) перед я, ю, є, ї, йо: кондотьє́р, конферансьє́, ательє́, марсельє́за, мілья́рд, бульйо́н, сеньйо́р, дуе́нья, віньєт́ка, каньйо́н; В’єнтья́н, Кордильє́ри, Севі́лья; Готьє́, Лавуазьє́, Мольє́р, Нью́то́н, Реньє́, Віньї́.

Добре, зацитуйте мені будь-ласка, що там конкретно сказано про правопис Ии після Лл у запозичених словах?

• За усталеною традицією в ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишемо и: башки́р, ви́мпел, єхи́дна, імби́р, калми́к, кипари́с, кисе́т, лима́н, ми́ля, мирт, ни́рка, спирт, химе́ра та ін.
• За традицією з и пишемо також слова грецького походження, що усталилися в церковному вжитку: дия́кон, єпи́скоп, єпити́мія́, єпитрахи́ль, ми́ро, ми́тра, митрополи́т, христия́нство тощо.

Це все ви можете самі в Правописі знайти.

Все що не заборонено — дозволено. Це просто геніальне твердження для мовознавства. М’який знак, як каже правило, пишемо після приголосних. Але ж ніде не заборонено писати його після голосного або на початку слова. Значить можна. Правильно?

Ну Ви так само й розмірковуєте взагалі-то: як-що після дев'яти якихось приглосних (FYI: ͡дж та ͡дз -- окремі приголосні) заборонено вживати "і", то тре' обов'язково писати її після всіх інших...

Не так. Після дев’яти букв на позначення приголосних не заборонено писати І, а регламентовано написання И, а відповідно, після інших — І. Хіба не логічно? Суть-бо правила: унормувати написання И та І.