помиляючися

[Анатолій]

Не бачить помилки в слові помиляючися. Мабуть, усе ж таки дієприслівники ліпше із -сь наприкінці писати.

[Andriy]

Ну правопис ніби взаконив таке закінчення:

Примітка. Дієприслівники, утворені від зворотних дієслів, мають постфікс -сь:
сміючи́сь, узя́вшись; рідше — ся: сміючи́ся, узя́вшися.

[Анатолій]

Мені здається, стилістично такий варіант не дуже хороший. Гадаю, у розмовній мові, поетичних текстах це інколи допустимо, але віддавати перевагу слід дієприслівникам з -сь. У тому ж таки правописі я нарахував 8 дієприслівників з -чись, 7 з -вшись і лише по 1 з -чися і -вшися (от саме в тій примітці, про яку ви згадали, тобто жодного прикладу з літератури правописці не спромоглися дібрати).

У Ющука знайшов: У дієприслівниках, як правило, виступає форма -сь: подивившись, звернувшись, дивлячись, зупиняючись.

[Andriy]

Відповідь від @Лекс

"помиляючися" — не помилка. В правописі ці форми на -ся справді узаконено, виправляти їх (навіть м'яко) — недоречно. Єдине, що, мабуть, варто зробити — додати до форм на -ся тег :rare, бо в сучасних текстах форма на -ся справді вживається рідко і далеко не в усіх типах текстів (проти форми на -сь):
ГРАК-10 - дієприслівників на
-ся - 24 тис (38 pm)
-сь - 535 тис (821 pm)
За останні 20 років у ГРАКу приблизно 1500 вживань форм на -ся, з яких чимало, а то й більшість зафіксовано в перекладних творах (як-от "Житіє Святих Четьї Мінеї" Данила Туптала в перекладі Валерія Шевчука) і у творах на історичну тематику та в діаспорних виданнях ("Вісті комбатанта"). Натомість у пресі (якої за ці роки досить багато — 11,5 млн токенів, або ж 1.8% від загального обсягу корпусу) ця форма майже не вживається — кількадесят прикладів, не більше.

Тобто, немає норми, що забороняє, або навіть не рекомендує вживати форми на -ся. Це, можливо, десь як «байдужечки» в офіц. мові не вживається (лише «байдуже»), але не є забороненим, або нерекомендованим.
P.S. У ВЕСУМі дієприслівники на -ся позначені тегом :long, тобто якби виникла потреба їх виділити, це зробити досить просто.