В українській мові при природному порядку слів часто першими йдуть другорядні слова: алгоритм Штрассена, метод Пана, метод «розділяй та володарюй», крок розділення тощо. Якщо писати слова в індексі саме в такому порядку, то індекс стає практично непридатним для використання: замість того, щоб відкрити частину індексу на літеру «Ш…» і швиденько знайти там Штрассена, читач спочатку відкриє літеру «М…» (метод Штрассена), потім літеру «П…» (процедура Штрассена), потім літеру «А…» (алгоритм Штрассена) — звісно, йому може пощастити й швидше, а не це не гарантовано (чому Штрассена алгоритм, а Пана метод, а не навпаки, наприклад? чому «розділяй та володарюй» — метод попри те, що при першій згадці в розділі його йменують парадигмою? а розділення — це етап, чи крок, чи стадія, чи фаза, чи ще що?). По-моєму, очевидним рішенням є використовувати в індексах більш зручний для пошуку порядок слів:
- Штрассена алгоритм;
- Пана метод;
- розділення (крок);
- тощо.
Yola запропонував натомість в таких випадках створювати додаткові пункти індексу і, як приклад, навів такий (звідси):
Код: Виділити все
Горнер:
схема......................17
схема Горнера..................17
- Я не бачу причин робити отаку додаткову штуку в індексі: «Горнер!схема» (тобто підпункт «схема» в пункті «Горнер») — в тих випадках, коли в Горнера є лише схема. Тобто якби, припустімо, в книзі були різні штуки Горнера (наприклад, експоненційний алгоритм Горнера, поліноміальний алгоритм Горнера, матриця Горнера, дружина Горнера, коханка Горнера тощо), то ми б отримали пункт індексу «Горнер» з декількома підпунктами, що, по-моєму, нормально. Але робити для кожного такого випадку в індексі пункт з одним підпунктом — по-моєму, це виглядає погано. Я б, коли в книзі є лише щось одне Горнера (в цьому випадку — лише схема Горнера), краще (на додачу до «схема Горнера») створював пункт «Горнера схема», а не пункт «Горнер» із єдиним (безпосереднім) підпунктом «схема».
- Проблема також у тому, що в багатьох пунктах є свої підпункти. Наприклад, для методу «розділяй та володарюй» по всій книзі розкидані такі підпункти: багатопотокове сортування злиттям, для вибору, для обернення матриць, для багатопотокового множення матриць, для множення, для множення матриць, для пошуку найближчої пари точок, для швидкого перетворення Фур'є, сортування злиттям, у швидкому сортуванні. Тож якщо робити два пункти для методу «розділяй та володаруй» в індексі (наприклад, «метод розділяй та володарюй» та «розділяй та володарюй (метод)»), то, відповідно, доведеться й дублювати підпункти (що вимагає трішки більше мороки технічно й не факт, що добре виглядає для читача).
Це можна обійти, якщо вирішити зробити один із варіантів назви пункту основним (і там залишити конкретні номери сторінок і підпункти), а інший — просто з «див. <основна назва>» (наприклад, «метод розділяй та володарюй» матиме номери сторінок і підпункти, а біля «розділяй та володарюй (метод)» буде написано лише «див. метод розділяй та володарюй»). Але тоді треба вирішити, який із стилів назв пунктів має бути основним, а який — лише з «див. туди-то». А також — в яких саме випадках ми робимо такі «неповноцінні» синоніми (з «див. туди-то» замість конкретних сторінок і підпунктів), наприклад: (а) можна піднапружитися й завжди робити повноцінні синоніми; (б) можна робити повноцінні синоніми, лише коли нема підпунктів (а коли є підпункти, то, відповідно робити синонім із «див. туди-то»); (в) можна завжди робити додаткові синоніми лише з «див. туди-то», просто для однотипності).
- основний стиль назв пунктів: «розділяй та володарюй (метод)», «підстановки метод», «дерев рекурсії метод», «Штрассена алгоритм», «розділення (крок)»;
- додатково створені синоніми: «метод!розділяй та володарюй», «метод!підстановки», «метод!дерев рекурсії, «алгоритм!Штрассена», «крок!розділення» (знак оклику означає, що перша частина є назвою пункту, а друга — назвою підпункту);
- додатково створені синоніми робити завжди неповноцінними (з «див. туди-то», а не з номерами сторінок і дублюванням підпунктів оригінального пункту) — навіть коли нема підпунктів (і нема мороки з їх дублюванням), просто для однотипності.
Код: Виділити все
алгоритм:
Рабіна-Карпа...........................див. Рабіна-Карпа алгоритм
Штрассена.................................див. Штрассена алгоритм
Горнера схема......................................................17
дерев рекурсії метод...............................................26
матриця:
Монжа..........................................див. Монжа матриця
симетрична................................див. симетрична матриця
метод:
дерев рекурсії..........................див. дерев рекурсії метод
Пана..............................................див. Пана метод
розділяй та володарюй..........див. розділяй та володарюй (метод)
Монжа матриця......................................................32
Пана метод.........................................................26
Рабіна-Карпа алгоритм..............................................25
розділяй та володарюй (метод)......................................26
симетрична матриця.................................................32
Штрассена алгоритм.................................................25
Підсумовуючи, цікавлять відповіді на такі запитання:
- Чи вважаєте ви доречним створювати додаткові пункти в індексі з іншим порядком слів (для спрощення пошуку)?
- Якщо відповідь на питання А буде «так», то:
Чи вважаєте ви ідею Yola — створювати для пункту «схема Горнера» синонім «Горнер!схема» (тобто підпункт «схема» в пункті «Горнер») — доречною навіть тоді, коли це призводить до існування пунктів із єдиним (безпосереднім) підпунктом (бо в книзі немає нічого горнерівського, окрім схеми)? Чи може, в таких випадках (коли в Горнера є лише схема й нічого більше) краще робити синонім по-моєму — «Горнера схема» (щоб запобігти існуванню безлічі «іменних» пунктів, з лише одним (безпосереднім) підпунктом кожен)? - Якщо відповідь на питання А буде «так», то:
Який вид синонімів краще створювати — повноцінні (з конкретними номерами сторінок та дублюванням підпуктів оригінального пункту, якщо вони наявні) чи неповноцінні (лише з «див. <основна назва>»)? Є щонайменше три варіанти відповіді:- завжди повноцінні;
- якщо нема підпунктів — повноцінний, якщо є підпункти — неповноцінний;
- завжди неповноцінні.
- Якщо відповідь на питання А буде «ні» (тобто немає синонімів), або ж відповідь на питання C буде «b» чи «с» (тобто принаймні частина синонімів будуть вигляду «див. туди-то»), то:
Якому стилю назв пунктів надавати перевагу: природному (алгоритм Штрассена, метод підстановки, крок розділення) чи легкошуканому (Штрассена алгоритм, підстановки метод, розділення (крок))?