Гранти Товариства імені Шевченка у Нью-Йорку: прозорість чи доброчинність?

[Max]

У 2012 році автор цих рядків говорив із проф. Джорджем Грабовичем, який є президентом Наукового товариства імені Шевченка у Нью-Йорку (НТШ). Тоді я зауважив, що «сіра» і непрозора фінансова підтримка українських досліджень, яку практикує діаспора, часто призводить до нераціонального розподілу коштів, де отримувачі такої підтримки не в змозі виконати взяті зобов’язання ефективно і корисно. Красномовним прикладом такого провалу є спроба запровадити радикальні зміни до українського правопису в 2001 році. Потім я висунув пропозицію запровадити конкурс проектів, присвячених дослідженням українських проблем, у якого повинна бути чітка, прозора й об’єктивна процедура оцінювання – подібна до тої, яку має Програма імені Фулбрайта в Україні. Пригадую, що мої ідеї було сприйнято з інтересом.
Отож, довідавшись 2016 році про те, що НТШ запровадило програму грантів, де «всі дослідницькі пропозиції будуть оцінені за їхнім науковим рівнем, на основі досвіду апліканта та його спроможності провести запропоноване дослідження, а також на особливостях внеску проекту в розв’язання проблем україністики» (http://www.fulbright.org.ua/uk/news/362 ... -2017.html), я відразу подумав, що це виглядає саме так, як ми обговорювали з паном Джорджем кілька років тому.
Тому я організував дві дослідницькі групи, які підготували та подали ось такі проекти:
• Shyrokov, V. A., M. O. Vakulenko, M. V. Nadutenko. 2016. Modern computational technologies in linguistics: Amendment of the virtual Ukrainian-Russian-English terminographic laboratory on physics. Shevchenko Scientific Society project. Available at: https://drive.google.com/file/d/0Bw44-Z ... sp=sharing [Retrieved April 10, 2017]
• Vakulenko, O. V., M. O. Vakulenko. 2016. Study of synonymy in the Ukrainian physics terminology: Terminological theory and terminographical practice. Shevchenko Scientific Society project. Available at: https://drive.google.com/file/d/0Bw44-Z ... sp=sharing [Retrieved April 10, 2017]
Добре розуміючи, що конкурс проектів може бути дуже напруженим, ми підготували справді солідні пропозиції (всі зацікавлені можуть самостійно оцінити їхній рівень). Наш досвід написання проектів свідчить, що успішний проект мусить базуватися на перспективній ідеї та солідній основі, а також чітко окреслювати результати. Обидва проекти пов’язані з розвитком віртуальної термінографічної лабораторії з фізики, яка є прикладом унікальної сучасної наукоємної лінгвістичної технології, якої немає навіть у США; обидва базуються на «Тлумачному словнику з фізики» (http://knigi.tor2.net/index.php?id=4449157 http://chtyvo.org.ua/authors/Vakulenko_ ... i_slovnyk/), який має гриф Міністерства освіти і науки України і міститься в переліку нормативних словників української мови (Рішення Президії НАН України № 161 від 12.03.2013); учасники проекту мають переконливі списки публікацій та значно вищі індекси Хірша (h-індекси), ніж у середньому по Україні для доктора філологічних наук. Використовувана лінгвістична технологія показала свою високу ефективність у «Словнику української мови» в 20 томах, у серії «Словники України», а також у тримовних словниках з механіки, радіофізики та зварювання (http://lcorp.ulif.org.ua/weldingOntology6k/, http://lcorp.ulif.org.ua/trilingual/, http://lcorp.ulif.org.ua/KhRadio/, http://lcorp.ulif.org.ua/ElWelding/). Зрештою, проекти були рекомендовані відомими в світі фахівцями: Prof. David Birnbaum (Pittsburg, USA), Prof. Nerea Madariaga (Vitoria-Gasteiz, Basque country, Spain), Prof. Milica Mihaljević (Zagreb, Croatia), Prof. Holger Kusse (Dresden, Germany), академік НАН України Олександр Палагін, член-кор. НАН України Анатолій Загнітко. Все це дозволяло сподіватися на позитивний результат (за умови об’єктивного оцінювання).
Отже, отримавши стандартну «з жалем» відповідь від секретаря НТШ проф. Мирона Стахова про те, що жоден із наших проектів не отримав підтримки, я написав листа панові Мирону з уклінним проханням уточнити причини таких прикрих відмов і критерії відбору. Мусимо зауважити, що такі запити є нормальною практикою в багатьох програмах, як-от Програма імені Фулбрайта, Програма Американськог посольства, Еразмус Мундус тощо – оскільки це сприяє підвищенню наукового рівня майбутніх пропозицій.
Утім, відповіді ми так і не отримали. Навряд чи такий прояв нечемності є прийнятним в академічних колах. Щобільше, я багато років знайомий із проф. Мироном Стаховим (ще з тих часів, коли він був директором Програми Фулбрайта в Україні) і можу засвідчити, що це – напрочуд інтелігентна людина. І така реакція є тим більше дивною.
Усе це тільки зміцнює наше бажання знати правду.
Ось чому ми таки хочемо знати, хто ж став переможцем конкурсу. Можна сподіватися, що у них фантастичні технології і запаморочливі індекси Хірша.
Звісно ж, ми далекі від думки, що якась частина коштів зникла в невідомому напрямку чи була передана журналові «Критика», який дуже бідує (редактор – Джордж Грабович). Ми також не думаємо, що ці відмови є результатом моєї критики проф. Юрія Шевчука за його безпідставну заяву, буцімто українська термінологія не розвивається (див. https://ulif.academia.edu/MaksymVakulenko) і який відповідає за мовознавчі справи.
Не думаємо, що це так. Справді. Хоча хотілося б мати в цьому якусь упевненість.
Тому ми таки хочемо знати, які ж були критерії оцінювання.
І будемо вдячні за інформацію про те, хто отримав гранти НТШ цього року – щоб повчитися писати успішні проекти.
І щоб зробити кращий внесок у майбутні українські дослідження.

Grants of the Shevchenko Scientific Society in NY: clarity or charity?
(Almost detective story)

In 2012, I had a talk with Professor George Grabowicz, President of the Schevchenko Scientific Society in NY (SSS). I told him at that time that the practice of “gray” and obscure financial support of Ukrainian issues by Diaspora often results in inappropriate funds distribution among persons that are not able to achieve successful and useful results. An eloquent example of such fail is an attempt to introduce cardinal changes into the Ukrainian Pravopys in 2001. Then I followed with a proposition to set up a competition of projects devoted to the Ukrainian studies, with clear, transparent, and objective evaluation procedure as the Fulbright Program in Ukraine does. I remember that my ideas were met with an interest.
So, having learned in 2016 that the SSS launched the grants program where “All research proposals will be judged on their scholarly merits, on the demonstrated experience and abilities of the applicant to carry out the proposed research, and on the nature of the contribution of the project to advancing scholarship on Ukraine-related issues and in Ukrainian Studies” (http://www.fulbright.org.ua/uk/news/362 ... -2017.html), I thought that this looked exactly what we were discussing a few years ago.
This is why I organized two research teams that prepared and submitted the following projects:
• Shyrokov, V. A., M. O. Vakulenko, M. V. Nadutenko. 2016. Modern computational technologies in linguistics: Amendment of the virtual Ukrainian-Russian-English terminographic laboratory on physics. Shevchenko Scientific Society project. Available at: https://drive.google.com/file/d/0Bw44-Z ... sp=sharing [Retrieved April 10, 2017]
• Vakulenko, O. V., M. O. Vakulenko. 2016. Study of synonymy in the Ukrainian physics terminology: Terminological theory and terminographical practice. Shevchenko Scientific Society project. Available at: https://drive.google.com/file/d/0Bw44-Z ... sp=sharing [Retrieved April 10, 2017]
Both teams understood well that a project contest might be tough, so we prepared really competitive applications. All the interested may judge the project merits for themselves. My project writing experience suggests that a winning project ought to be based on a promising idea and strong background, and must clearly describe its outcomes. Both projects are associated with development of the virtual terminographic laboratory on physics being an example of a unique modern high linguistic technology not available even in the USA; both projects are based on the “Explanatory dictionary on physics” (http://knigi.tor2.net/index.php?id=4449157 http://chtyvo.org.ua/authors/Vakulenko_ ... i_slovnyk/) that was recommended by the Ministry of Education and Science of Ukraine and was put into the list of the normative dictionaries of the Ukrainian language by the order of Presidium of National Academy of Science of Ukraine № 161 on 12.03.2013; the project participants have imposing publication lists and Hirsch indices (h-indices) much higher than the average for a Professor of philology in Ukraine. Such technology has proved its high efficiency in the “Dictionary of Ukrainian Language” in 20 volumes, in the series “Dictionaries of Ukraine”, and in trilingual dictionaries on mechanics, radio physics and welding (http://lcorp.ulif.org.ua/weldingOntology6k/, http://lcorp.ulif.org.ua/trilingual/, http://lcorp.ulif.org.ua/KhRadio/, http://lcorp.ulif.org.ua/ElWelding/). At last, the projects were recommended by renowned professionals: Prof. David Birnbaum (Pittsburg, USA), Prof. Nerea Madariaga (Vitoria-Gasteiz, Basque country, Spain), Prof. Milica Mihaljević (Zagreb, Croatia), Prof. Holger Kusse (Dresden, Germany), Academician Oleksandr Palaghin (Ukraine), Corresponding Academician Anatolij Zaghnitko (Ukraine). This made us hope that an objective assessment will rank our projects among the best.
So, having received a standard pitiful reply from the SSS Secretary Prof. Myron Stachiw saying that none of our project was supported, I wrote him a letter humbly asking to specify the reasons of such sorrowful rejections and what were the evaluation criteria. I have to note that such a request is a normal practice in many granting organizations such as the Fulbright Program, American Embassy or Erasmus Mundus because this information is valuable for amendment of future proposals.
However, no answer came. I don’t think that such misbehavior is an acceptable practice in the academic circles. What is more, I have known Prof. Myron Stachiw as Director of the Fulbright Program in Ukraine for several years. Such reaction is not typical for this intelligent gentleman.
This enhances my desire to know the truth.
This is why I really want to know who the winners are. I expect that they have fantastic technologies and dizzy Hirsch indices.
I don’t think, of course, that some amount of money has gone in unknown direction or was charitably distributed to the journal “Krytyka” (editor: George Grabowicz). I also don’t think that such rejections resulted from my earlier critical remarks in address of Prof. Jurij Shevchuk for his ungrounded statement that Ukrainian terminology is not developing (see https://ulif.academia.edu/MaksymVakulenko) and who is responsible for the linguistic activities.
I don’t believe that this is the case. Really. Though I’d like to be sure in this thinking.
So I still want to know what are the evaluation criteria.
And I would highly appreciate receiving information on who was awarded by the SSS grant this year – just to learn how to write a really winning proposal.
And to better contribute to the Ukrainian studies in the future.

[Кувалда]

як це мило: Звісно ж, ми далекі від думки, що якась частина коштів зникла в невідомому напрямку чи була передана журналові «Критика», який дуже бідує (редактор – Джордж Грабович).

[Max]

Так, це дуже мило. У ті часи, коли люди збирали останні копійки на підтримку української армії, "Критика" поширювала по мережах слізні прохання підтримати їх матеріально. При цьому відпоред пан Олег гордо хизувався грантами, які отримала "Критика".
Мені тоді здалося не надто доречним, коли зовсім не бідні (за українськими мірками) засновники "Критики" просять грошей у пересічних громадян України, яка перебуває в стані війни.

[Кувалда]

не приймається. УЛІФ же отримує від держави [тобто від нас, пересічних громадян України] гроші, в час війни. І підозрюю, незрівнянно більші, ніж потребує "Критика". І я б ще порівняв ККД обох організацій.
Не Ви перші, кому НТШ відмовило в грантах. І я колись звертався. Я навіть думаю, що мій проєкт, куди значніший за Ваш, хоч Ви, певно, з цим не погодитесь
Але я точно знаю, що це справа НТШ, які проєкти ліпші, кому надавати гранти і перед ким звітувати. НТШ має якісь перед Вами зобов’язання? Бо переді мною не має, я їм грошей не висилав.

[Max]

Дякую за заперечення, але воно не приймається.

Ви, мабуть, мали на увазі УМІФ, а не УЛІФ. Так ця організація отримує гроші на проект зі створення 20-томного "Словника української мови", і це не має ніякого стосунку до заявленої теми.
ВТЛФ - це зовсім окремий проект, у якому беруть участь не якісь юридичні одиниці, а фізичні особи. Я, наприклад, там узагалі не працюю.
І ще хотілося б звернути увагу на прийом нечесної полеміки, який, тут, на жаль, було залучено.

Я говорив про моральну сторону "пострілювання" грошей у пересічних громадян під час війни, якою займалася (чи й тепер займається) "Критика". Ви ж переводите стрілки на УМІФ, який виконує державне замовлення, яке, до того ж, було сформульоване задовго до цих подій. Тому порівняння некоректне. Прошу Вас дотримуватися загальноприйнятих норм ведення дискусії.

І от Ви порівнюєте "Критику" з УМІФом. А за яким "серйозноміром" Ви це робите? У мене критерії - це наявність сучасних технологій та індекси Хірша його учасників. А у Вас які? Напишіть, будь ласка.
А на мій погляд, порівняння "Критики" з УМІФом некоректне. Якщо перша орієнтується насамперед на невелику купку радикально налаштованих "мовних екстремістів" (термін почутий від проф. Ласло Єнковського, який, до речі, не тільки всесвітньо відомий фізик, а й вільно володіє кількома європейськими мовами), то другий видає якісну, нормативну продукцію із застосуванням новітніх наукомістких технологій. У дописі "ПідозрЮється менЕджмент, Або Історія про двадзЯть автобУсів сьпІваків" (http://r2u.org.ua/forum/viewtopic.php?f=6&t=7369) я вже наводив приклад, як одна таємнича організація спробувала було проігнорувати оті нормативні словники і через це сіла в глибоку калюжу. Тому що виявилося, що компанія-замовник вимагає не польсько-американський "диялекет", а нормативну, літературну українську мову, якою говорять в Україні грамотні люди.

А який Ваш проект відхилив НТШ? Він теж стосувався лінгвістичних технологій?

А те, що мій співрозмовник уважає прийнятним не відповідати за запити - це характеризує насамперед його.
Мабуть, цим самим він готує потенційних читачів форуму до того, що також уникатиме відповідей на незручні для гього питання.

І ще одне спостереження. З усього цього допису Ви виділили найменш важливу тезу. І це змушує замислитися. Мабуть, Ви таки знаєте більше за мене і про отримувачів отих грантів, і про "Критику". То, може, поділитеся інформацією?

[Кувалда]

І ще хотілося б звернути увагу на прийом нечесної полеміки, який, тут, на жаль, було залучено.

Я говорив про моральну сторону "пострілювання" грошей у пересічних громадян під час війни, якою займалася (чи й тепер займається) "Критика". Ви ж переводите стрілки на УМІФ, який виконує державне замовлення, яке, до того ж, було сформульоване задовго до цих подій. Тому порівняння некоректне. Прошу Вас дотримуватися загальноприйнятих норм ведення дискусії.

Тобто це тепер почалися закиди ще й у моїй нечесності. Класно
Я трохи в курсі [не складна річ], як формуються державні замовлення. Якщо Ви думаєте, що я уявляю собі це формування десь так: сиділа собі "держава", а потім – бац! – а чи не виділити грошей, щоб УМІФ 20-томного словника сотворив?, то нічим Вам зарадити не можу. Часи тепер інші, але УМІФ не каже ж "державі": може, б ти кошти тим часом на інші, нагальніші потреби спрямувала? Згадав я УМІФ для прикладу, але можна ж і Вас розглянути і спитати: а Ви в цей трудний час не отримуєте від держави грошей?
До чого тут індекс Гірша, якщо Ви пишете середньосовковою мовою . Я не вважаю підхід "Критики" "пострілюванням", зате Ваш стиль скидається на "постукування".
Ні це не стосувалося "лінгвістичних технологій".
Я не зобов’язаний відповідати на будь-які запити. Хочу – відповідаю.
П.с. Хоч сотню монографій напишіть, я вважаю, що в мові має бути не магнет/магніт і похідні, а лише магнет, не хімо/хемо, а лише хемо і похідні.
H англійське тре’ передавати послідовно, а не х/г, залежно від того, як передають у російській. І я обстоюю г. Все

[Max]

Дякую за відповіді, пане Кувалдо. Значить, усе не так безнадійно.

Ваша теза про спрямувавння коштів на "нагальніші" проблеми нагадала мені риторику уряду Януковича, коли почали згортати фінансування наукових досліджень. Зараз, на жаль, продовжують. Я так розумію, що Ви також не вважаєте доцільним розвивати наукомісткі технології.
Тоді, треба сподіватися, Ви скоро згорнете й цей проект. Тому що він занадто вже наукомісткий. Краще вже писати на бересті. Дешевше, знаєте.

До речі, ніяких коштів від держави Україна я не отримую. Саме через оте скорочення фінансування наукових досліджень.
Як це не прикро, але мушу нагадати, що апеляції до особистості - це поширений прийом нечесної полеміки. Із жалем констатую, що мій співрозмовник уже не вперше вдається до таких прийомів.

А Гірш - то у гірших.

Не зовсім зрозумів Ваших закидів щодо моєї "совкової мови". Я виростав у родині київських інтелігентів, яка говорила грамотною, літературною українською мовою. Дід по батьковій лінії - український поет, який прожив у російськомовному Запоріжжі і вперто говорив лише українською мовою. Мама - відомий літературний критик, багато років працювала в Інституті літератури НАН України. Бабуся була 50 років учителькою мови. Їй забороняли займатися мовознавчими дослідженнями через те, що вона була дружиною репресованого історика Тодора Гавриленка і була членом історико-філологічного відділення ВУАН, очолюваного Михайлом Грушевським. Свого часу навчалася в КІМО у Михайла Калиновича, який називав її "наша філологиня".
То чому Ви вважаєте мою мову "совковою"?

Із Ваших слів я бачу тільки таку логіку: що більше "гекання" і "хемізації" - то менш "совкова" мова. Я правильно зрозумів принцип роботи Вашого "серйозноміра"?

[Кувалда]

Ну от: "І ще хотілося б звернути увагу на прийом нечесної полеміки, який, тут, на жаль, було залучено". "совок" виділив грубим шрифтом.
Зараз, на жаль, продовжують – Тепер...
проект
співрозмовник
відділення ВУАН...
Добре, хай не совкова – совкувата.

Щодо ставлення до науки, то зацитую себе ж:

"П.с. Час від часу в нас відбуваються акції/звертання на кшталт «врятуйте науку». Я, скажімо, прихильник того, щоб за фінансуванням науки у відсотках від ВВП Україна була світовим лідером. Але що стосується наших мовознавчих інституцій/підрозділів, на тлі чинного правопису, то, як на мене, вони заслуговують хіба на дулю з маком. Хай звертаються".

Я хочу, щоб Ви зрозуміли: я не наїжджаю на Ваші дослідження [я прихильник того, щоб досліджень було якомога більше] і не піддаю сумніву їх якість [врешті, я не читав], я не приймаю Ваших висновків. Я розумію, що з переданням чужих звуків є проблеми. Якби було просто й однозначно, то й суперечок не було. Я прихильник послідовності, чого нема ні з переданням ети, ні з переданням тети, ні з переданням аш. І я поважаю працю багатьох раніших мовознавців, які, зокрема, висловилися з обговорюваних питань. Що стосується магнету, то могло бути магніт, і магнит, і магнет. Траплялися всі форми. Але я згоден з такою, наприклад, думкою В.Німчука: Багатьох фахівців хвилює звукове оформлення терміна.... І зокрема "Коли б у відповідних коренях зберігалася старожитня українська вимова, ми б сьогодні писали химія, магнит (пор. магнит {Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словник. — Львів, 1886. — Т. 1—2. — С. 422}). Нинішні нормативні форми хімія, магніт усталилися щд впливом російської мови. У 1927-28 рр. була спроба кодифікувати вирівняні кореневі частини відповідних термінів із наближенням до загальноєвропейської практики: хемія, магнет (УП 29, с. 67). Однак ці форми були відкинуті після заборони орфографічних норм, що їх ухвалила Всеукраїнська правописна конференція.
Варто подумати, чи не вернутися до форм коренів хемія, магнет і уніфікувати за ними всі відповідні терміни".

Так, варто повернутися й уніфікувати, навіть якщо оригінальна вимова ближча, наприклад, до "и", бо в нас трохи є слів, з етою/ітою/итою в оригіналі: аскет, бібліотека, дилема, комета, планета, уретра тощо і, звісно, залишити давнозапозичені з "и": кадило тощо, чи навіть варіянти: Ірина/Ірена.

[Max]

Дякую за відповідь, пане Кувалдо.
Аж на душі полегшало. Мене підвищили в ранзі. Тепер мова не "совкова", а "совкувата". Це як арабські вчені недавно вирішили, що жінку потрібно підняти в статусі: раніше її прирівнювали до речі, а тепер - аж до домашньої худоби.

Утім, все одно мені далеко не все зрозуміло. Чому "прийом" - ознака совкової мови? Я досліджував уживання паронімів і віддієслівних іменників у своїх публікаціях, зокрема терміни прийом - приймання - прийняття (див. дет. Вакуленко М. О. Українська термінологія: комплексний лінгвістичний аналіз : [монографія]. – Івано-Франківськ : Фоліант. – 2015. – 361 с., іл. http://www.ulif.org.ua/system/files/vak ... 2015_3.pdf https://drive.google.com/file/d/0Bw44-Z ... sp=sharing https://commons.wikimedia.org/wiki/File ... odatky.pdf https://ulif.academia.edu/MaksymVakulenko). Тому повторюватися не буду. Хто цікавиться чистотою української мови - прочитає. Так само, як це зробили вже кількасот користувачів у всьому світі.
А взагалі, працюючи з фізичною терміносистемою, де маєш справу з текстами та означеннями, починаєш добре розуміти, що деякі вибрики "кабінетних теоретиків" (вислів Юрія Шевельова), "рафінаторів-реформаторів мови", суперечать історичним фактам і тенденціям цієї мови і тому тільки їй шкодять.
Незрозуміло й інше. Наприклад, "було залучено". Вас турбує корінь "-луч-" чи безособова форма на "-но"?
До речі, я неодноразово вказував, що прихильно ставлюся до форми "проєкт". Цей термін навіть фігурує в "Тлумачному словнику з фізики" (http://knigi.tor2.net/index.php?id=4449157 http://chtyvo.org.ua/authors/Vakulenko_ ... i_slovnyk/), який у 2013 році визнано нормативним. Але вживаю в спілкуванні поки що стандартну форму "проект". Тому що вважаю, що в умовах війни розхитувати норми правопису, який, хоч і недосконалий, але є консолідувальним чинником українського соціуму - це рідкісне безглуздя (див. http://r2u.org.ua/forum/viewtopic.php?p=27803#p27803). До цього додам, що по київських школах уже масово вводять вивчення російської мови. Тому невмілими різкими рухами ми можемо тільки нашкодити собі й державі.
Щодо "відділення ВУАН" - зовсім незрозуміло. Воно так і називалося. На другому поверсі музею Грушевського є чимало матеріалів про моїх дідуся й бабусю, які працювали свого часу в тому відділенні. Відомий український історик, лауреат Державної премії Оксана Юркова цілу монографію про це написала. Звіртеся, будь ласка.

Даруйте, зовсім забув: Ви ж монографій принципово не читаєте...

А щодо Вашої критики мовознавчих інституцій - цілком погоджуюся. Я свої пропозиції до правопису подав іще позаминулого року (див. https://ulif.academia.edu/MaksymVakulenko). Найважливішим їх елементом є українська латиниця - графічне представлення державної мови України в міжнародному спілкуванні. Впритул займаючись проблемами обчислювальної лінгвістики та лінгвістичних технологій, я добре розумію, що потреба прийняти національний стандарт взаємнооднозначної системи транслітераації української мови вкрай гостра.
Утім, досі відповіді не отримав. Певно, там беруть приклад із НТШ у Нью-Йорку.

І я б не ставився так довірливо до того, що написав Василь Німчук.

Я з ним деякий час дуже тісно стикався: у 2000 році він був головою Транслітераційної комісії, а я секретарем. Тому трохи знаю його. Звичайно, це кваліфікований фахівець з історії української мови. Але він дуже піддатливий на кон'юнктурні моменти і може робити не зовсім те, до чого схиляє сумління науковця, а те, чого вимагає політичний момент. Сильною його стороною є лексика (це взагалі типово для багатьох вихідців із Західної України), слабкою - аналіз (це типово для людей із релігійним світоглядом). Він наводить цікаві історичні факти, але не робить належного їх аналізу та узагальнення, щоб з'ясувати причини та справжнє значення історичних подій, які описує. Детальніше про це - в моєму дописі "Кілька запитань до прихильників правопису 1928 року" (http://r2u.org.ua/forum/viewtopic.php?p ... 0a0#p27798). Тому читати його твори варто з певною часткою здорового скепсису - власне, як і будь-чиї інші твори.

Залежно від заангажованості, він може поводитися діаметрово протилежно. Поки він був головою Правописної комісії і одночасно Транслітераційної, то старанно гальмував упровадження української латиниці через те, що літеру "г" там позначено через двознак gh: він був єдиним зі складу комісії, який утримався при голосуванні за затвердження УЛ 16 листопада 2000 року і все наполягав, щоб я узгодив схему з НТШ у Нью-Йорку. Зрештою, він так і не подав УЛ до Правописного проекту, хоча це було заплановано. А в 2010 році, вільний від зобов'язань перед НТШ-А, він на конференції раптом заявив, що коли був у Нью-Йорку, то на власні вуха чув, що англійський [h] звучить як український [х]. І я знаю причини цієї метаморфози.

Апеляції до впливу російської мови на написання "магніт" і "хімія" - то чиста мовна політика, розрахована на когось із-за океану. Насамперед тому, що ці терміни виникли зовсім не в російській мові.

Звичайно, я з повагою і розумінням ставлюся до творчості Василя Васильовича, але в питанні "хемізації" чи "магнетування" мені значно ближчою є позиція Юрія Шевельова, який писав, що унормування передачі грецької "ети" "не є завданням правопису" (точне посилання див. у тій же монографії).

Зрештою, в наукових колах апеляції до авторитету вважають найменш вагомим аргументом (така "гра на публіку" - це більше для широких і нефахових кіл пересічних любителів мови). У науці ж найбільше цінують об'єктивний, критичний і повний аналіз фактів. До речі, саме це й спонукало еволюцію мого ставлення до "гекання" та інших "мовних екстремізмів" від толерантного до критичного.

Насправді ж укладачі правопису 1928 року допустили в цьому питанні великий ляпсус, проігноруваавши вже відомі на той час історичні факти (на жаль, це не єдина його вада, але зараз не хочу відхилятися від теми). Та й саме голосування відбувалося надто вже "нестандартно". А це вказує на те, що завданням товаришів А. Приходька (маловідомий юрист із Кубані, який два роки по тому вів сфабриковану проти СВУ справу) та М. Скрипника (професійний революціонер, ніяк не мовознавець) зовсім не було зробити науково обгрунтований правопис. Цікаво, чи помітив це все Василь Васильович як науковець, а не політик? А Ви?

А брак логіки в міркуваннях Василя Васильовича помітили?

Є цілком об'єктивні та достовірні дослідження терміна "хімія", які однозначно вказують на його походження. Довели це грецькі фахівці на мовних та історичних фактах настільки чітко, як теорему. Див. деталі в тій же монографії. І це не залишає ніяких шансів "хемізаторам". Читачі можуть і не прокоментувати подібні випади, але напевно вже багато хто подумки крутить пальцем біля скроні: як можна продовжувати повторювати отаке безглуздя?

The foolish and the dead alone never change their opinions (James Russell Lowell).
Ви згодні з цим?

[Кувалда]

була дружиною репресованого історика Тодора Гавриленка і була членом історико-філологічного відділення ВУАН...
Щодо "відділення ВУАН" - зовсім незрозуміло. Воно так і називалося. На другому поверсі музею Грушевського є чимало матеріалів про моїх дідуся й бабусю, які працювали свого часу в тому відділенні.
Ю.Шевельов: "Своєрідність семантичної структури української мови затирається, підлягаючи пристосуванню до російської. Це відбуваєтьсядвома шляхами.

1. Розщеплення семантики слова в пристосуванні до російськихвідповідників, звичайно шляхом упровадження російського слова,напр., укр. відділ відповідно до двох російських -- отдел і отделение, тепер (власне від серпня 1975 року!) - відділ із звуженим значенням і - відділення, абсолютне близня російського отделение(і, додам, у розріз із законом українського словотвору, за яким суфікс -іння означає предмети, а -ення процеси - пор. Правління"управа" і правлення, "керування")".
"відділення (до серпня 1975 року- відділу)"
Від початку утворення УАН було 3 відділи. Структура УАН-ВУАН (11.1918–05.1928), структура ВУАН (05.1928–04.1931), Історико-філологічний відділ, фізико-математичний відділ, соціяльно-економічний відділ.
"У липні 1930 р. ліквідовано Історико-Філологічний Відділ, а його установи включено до III Відділу, який з того часу дістав назву II Соціально-економічного відділу (а першим став Природничо-технічний відділ)".
"1934 року внаслідок реорганізації відділи були фактично ліквідовані, і ВУАН стала асоціацією галузевих інститутів (36 структурних одиниць); її підпорядкували Раді Народних Комісарів УСРР. Відтоді на перше місце в діяльності ВУАН висунулися математика, техніка й природознавчі науки. Був значно поповнений склад академії новообраними дійсними членами і член-кореспондентами. У лютому 1936 ВУАН перейменували в АН УСРР. РНК УСРР затвердила новий статут АН УСРР, за яким вищим органом академії стали Загальні збори, основними осередками науково-дослідної роботи — її наукові інститути. Після перейменування Академія стала не національною, а територіальною науковою установою. Її знову поділено на три відділи: Суспільних Наук, Математично-Природничий і Технічний".
"1938 року Другий відділ поділено на Фізико-Матем. і Біол.

На 1939 р. АН УРСР мала такі відділи: Фізико-Хім. і Матем. Наук., Біол. Наук, Суспільних Наук (останній з інститутами економіки, історії України, археології, укр. літератури, мовознавства, укр. фолкльору)."

Я так думаю, історик Тодор Гавриленко (1899–1939) ніяк не міг належати до відділення

Так. Я хемізатор. Такий от цивілізаційний вибір