Юрій Шевчук – про двомовність, або...

[wmdrossel]

"Герцеговина" — похідне від "герцог" (з німецької через сербо-хорватську, а не навпаки!). У слові "гайдук" г— протетичний. Жодного порушення фонетичних принципів тут нема. Є просто інші фонетичні принципи. Протезою можуть бути тільки в, й та г, але ніяк не б, х чи ґ.
Я колись був завис у ступорі, коли виявив собі у слові "гігієна" два різних г: hygiene. По-українськи вони однакові, звісно.
А ось слово "хокей", що можливо є спорідненим з українським "гак" справді дивно неправильне.
А ще у германських мовах діє закон Грімма: замість етимологічного ґ (яке у споріднених українських словах, очевидно, г) маємо к, а замість к — г, що далі вимовляється як х (тут не лише нашим предкам чулося, але і предки англійців вимовляли г дзвінкий)... Чорт ногу зламає!
Але істинно те, що коли мова має певне протиставлення звуків, то і в запозиченнях ми його намагаємось зберегти. Скажімо, в китайській є чітке протиставлення твердих і м'яких приголосних (тобто три ряди сибілянтів (s—x—sh = с—сь—ш), тверда і м'яка носова фіналь (ng—n = н—нь)), так що які-небудь "цзін" і "цзинь" — це дві великі різниці. Натомість глухі й дзвінкі не розрізняються (вірніше, розрізняються зовсім не за тією ознакою), "сатем-кентум"* залежить від діалекту. Отож є різнобій: Пекін замість Бейцзін; чи то Гонконг, чи то Сянган (ви коли-небудь замислювались, що це не дві різні назви?!).

___
*"Сатем-кентум"— відома ізоглоса, що майже навпіл ділить індоєвропейські мови. Її застосунок тут до китайських мов — з анекдоту "Чи правда, що китайські мови дуже різні й один китаєць не розуміє, що каже інший, виходець з сусіднього села? — Ну, як різні? Відрізняються не більше, ніж норвезька від таджицької".

[Max]

"У слові "гайдук" г— протетичний."
Чи можливий протетичний звук на місці приголосного? Пор. хорв. "hajduk".

[Max]

[quote="wmdrossel"]"Герцеговина" — похідне від "герцог" (з німецької через сербо-хорватську, а не навпаки!).

Річ у тому, що в сербохорватській мові h = х. Немає там звука [г].

[Валерій]

Ось, мусульмани стверджують, що правильно казати українською "Аллаг". (у вікіпедії вже й статтю перейменували)
Як ви це прокоментуєте? Це правомірно? Це правильно?

[Max]

Мусульмани є різні. Є науковці, а є політики. Є мирні люди, а є джихадисти. Потрібно чітко уявляти, з ким маєш справу.
Чи можна вважати Вікіпедію як авторитетне наукове джерело? Певно, що ні. Наведу один недавній приклад. Спробував я поредагувати статтю "хімія" - відповідно до наукових фактів щодо походження цього терміна. Мені модератор заявив, що це "дуже зухвало" - заперечувати "загальноприйняті" міфи про його походження. Хоч сам він і є прихильником нормативного варіанта "хімія".
Чи є наукові підстави змінювати традиційне написання "аллах" на "аллаг" (а також Мехмет, Махмуд, Ахмет, Ахмед, Сахара і ще багато інших) - це дуже велике питання. Науковий підхід до такої зміни написання передбачає насамперед збір переконливих наукових аргументів. Наприклад, перед тим, як заявляти про акустичну відповідність англійського звука [h] українському [х], я провів колосальну кількість акустичних експериментів, опрацювавши величезну кількість матеріалу. Причому навіть отримав грант Фулбрайта на це дослідження.
Тому раджу Вас запитати в авторів цього нововведення, чи провели вони подібні фонетичні дослідження, щоб стверджувати таке. Насмілюся передбачити, що ні.
Якщо провели, буду Вам дуже вдячний познайомитися з цими історичними дослідженнями. Якщо ні, то це просто спроби розхитати український правопис і мовну єдність нашої нації, яка й так на ладан дихає. Тобто допомога нашим ворогам. Тому будьте обачними.

[Валерій]

Спробував я поредагувати статтю "хімія" - відповідно до наукових фактів щодо походження цього терміна. Мені модератор заявив, що це "дуже зухвало" - заперечувати "загальноприйняті" міфи про його походження. Хоч сам він і є прихильником нормативного варіанта "хімія".

Зайшов на вікіпедію, знайшов ваше редагування і причину чого його не прийнято - порушення АП (авторських прав). Виглядає трохи комічно, через те, що Ви якраз і є автором тих рядків, я так розумію)

Для того, щоб опублікувати той уривок (і модератор його не стер), треба з Вашої електронної пошти надіслати лист, у якому Ви дозволите використовувати матеріал всієї книги, або уривку. Деталі на сторінці Вікіпедія: Дозволи

[Max]

Дякую за пояснення, пане Валерію.
Власне, я дозвіл уже відіслав, як би комічно це не виглядало. Отримав відповідь, що на розгляді. А зараз оце пройшов за ланкою - ніби є моя монографія у Вікімедії.