Мені дуже давно подобається творчість Чака Поланіка і тому я вирішила попрактикуватися у перекладі його есе.
Буду вдячна за Ваші коментарі та зауваження! [Не поділяю Вашого захоплення
]Посилання/Покликання на оригінал: https://litreactor.com/essays/chuck-pal ... 0%9D-verbs
Чак ПОЛАНІК. Ази: «Розумові» дієслова [Краще мисленнєві]
За шість секунд ти почнеш мене ненавидіти.
Але за шість місяців ти станеш кращим письменником.
Із цього моменту, принаймні у/в найближчі півроку, я забороняю тобі використовувати «розумові» дієслова.
А саме: «думає», «знає», «розуміє», «усвідомлює», «вважає», «хоче», «згадує», «уявляє собі», «бажає» та сотні інших, які ти так любиш застосовувати.
Цей список також має включати[росіянізм]містити/охоплювати «кохає» і «ненавидить».
А також «є» та «має», але ми повернемося до них пізніше.
До самого Різдва ти не зможеш писати: «Кенні цікавило чи Моніці не до вподоби/, чи Моніка не сердиться, що він вийшов уночі…».
Тобто тобі доведеться писати щось на кшталт: «Потім щоранку Кенні був відсутній/не було, він довго чекав на останній автобус доти, аж поки не замовляв таксі та повертався додому, де бачив, як Моніка вдає, що спить. Вдає, бо вона ніколи не могла спати спокійно в ці ранки. Вона завжди ставила тільки свою чашку кави в мікрохвильо/івку. Ніколи його/Його – ніколи».
Замість того, щоб герої щось знали, тепер ти повинен представити/подати деталі, які дозволяють читачеві знати їх. Замість того, щоб герой чогось бажав, ти повинен тепер описати щось таким чином, щоб сам читач захотів цього.
Замість того, щоб писати: «Адам знав, що він подобається Ґвен»./, Т/тобі слід написати: «Між заняттями Ґвен завжди спиралася на його шафку, коли він підходив, щоб її б відчинити. Вона закочувала очі і/й повільно йшла, залишаючи відбиток/ки чорних підборів на пофарбованому металі та запах своїх парфумів. Кодовий замок усе ще зберігав тепло її дупці. А на наступній перерві Ґвен буде притулятися тут знову».
Коротше, жодних/ого скорочень/ня. Тільки певні чуттєві деталі: дія, запах, смак, звук і почуття.
Зазвичай письменники використовують такі «розумові» дієслова на початку абзацу. (У такій формі вони можуть називатися/їх можна назвати «Дисертацією звітності»/тезою викладу , і я ще протестуватиму проти них пізніше). У певному сенсі вони запроваджують із самого початку інтенцію/ідею/задум всього абзацу. А те, що виходить/випливає із цього, начебто ілюструє їх.
Наприклад:
«Бренда знала, що не встигла б зробити все вчасно. З/Від самого моста була пробка/був затор. Батареї її стільникового здохли. Вдома чекали собаки, яких/що їх треба було вигуляти, інакше там буде бардак, який доведеться прибирати. Крім того, вона обіцяла сусідам полити їхні квіти…»
Бачиш, як перше речення перетягає на себе дальший зміст наступних? Не пиши так.
Знову ж таки, розділи вступне речення і встав його після всіх інших. А ще краще, перестав його та зміни на: «Бренда ніколи/нізащо б не встигла зробити все вчасно».
Думка є абстрактною/а. Знання і віра - нематеріальні. Твоя історія завжди буде сильнішою/а, якщо ти просто покажеш фізичні дії та деталі/риси своїх персонажів і дозволиш читачеві самому думати та знати. А також любити і ненавидіти.
Не повідомляй читачеві/а: «Ліза ненавиділа Тома».
Натомість наводь докази, як адвокат у суді, деталь за деталлю. Надавай окремі докази. Наприклад:
«Під час переклички/переклику, в ту мить, коли вчитель називав ім’я Тома, а він ще не встигав відповісти: «Тут», Ліза прошипіла: «Гівнюк».
Однією/а з найпоширеніших помилок письменників-початківців є/– те, що вони полишають своїх героїв на самоті. Ти пишеш – і можеш бути сам. Читач читає – він також може бути сам. Але твій персонаж має змарнувати дуже, дуже мало часу на самоті. Тому що самотній герой починає думати або турбуватися, або цікавитися.
Наприклад: «Чекаючи на автобус, Марк почав тривожитися про те/дедалі переймався тим, як довго триватиме поїздка/їзда…» [незрозуміле речення. Він переймався, чи вчасно приїде автобус, чи як довго він потім їхатиме]
Та краще написати: «За розкладом автобус мав прийти опівдні, але на Марковому годиннику/Марків годинник уже вже показувало/в 11:57. Звідси було видно дорогу до самого торговельного центру, але автобус на ній ще не з’явля/ився. Даю гарантію/Очевидячки, водій припаркувався на іншому/тому кінці лінії і задрімав. Водій спить, а Марк от-от запізниться. Або ще гірше, водій напився, а Марк віддасть сімдесят п’ять центів за смерть у вогненній ДТП…»
Коли герой наодинці, він починає фантазувати або щось згадувати, але навіть тоді ти не маєш права використовувати «розумові» дієслова чи якихось їхніх абстрактних «родичів».
Ох, і можеш просто забути про використання дієслів «забувати» і «пам’ятати».
Не треба більше переходів, таких як: «Ванда пам’ятає, як Нельсон розчісував їй волосся».
Ліпше: «Тоді, на другому курсі, Нельсон проводив по її гладкому довгому волоссю своєю рукою».[Дивне речення. Неприродне]
Знову ж таки, розшифровуй. Не пиши коротко.
А ще краще – швидко зіштовхнути одного героя з іншим. Нехай вони зустрінуться і почнеться дія. Дозволь їхнім діям та словам показати/виявити їхні думки. А ти сам тримайся подалі від їхніх голів.
Коли почнеш уникати «розумових» дієслів, з великою обережністю використовуйте бліді дієслова «бути» і «мати».
Наприклад:
«Очі Енн блакитні»;
«У Енні блакитні очі».[А де тут "бути", "мати"]
Або так:
«Енн закашлялась і помахала рукою перед обличчям, щоб відігнати сигаретний дим від своїх блакитних очей, перед тим як/і тоді усміхнулась…»
Замість блідих «є» і «має», спробуй розкрити деталі портрету свого героя в діях або жестах. І найголовніше – тоді ти покажеш свою історію, а не просто її розкажеш.
І тоді ти навчишся розшифровувати своїх героїв та зненавидиш лінивих письменників, які обмежуються: «Джим сів біля телефону/а, питаючи себе, чому Аманда не телефонує».
Будь ласка. З цієї миті можеш мене ненавидіти, але не використовуй «розумові» дієслова. Я готовий битись об заклад, після Різдва ти сам не захочеш до них повертатись.
__________________________________________
Домашня робота на цей місяць.
Викинь з кожного речення розумове дієслово. Потім знайди спосіб усунути його. Вбий його, «розшифрувавши».
А потім вибери яку-небудь художню літературу/книжку і зроби те ж саме. Будь безжальним/й.
«Марті уявив, як риба стрибає в місячному сяйві».
«Ненсі згадала, як спробувала вино».
«Ларрі знав, що він мрець».
Знайди їх і перепиши. Зроби фрази сильнішими.
