Хлюпать

[Andriy]

1) Издавать звуки всплеска, чавкания (о воде, жиже, грязи и т.п.). 2) Вызывать при ходьбе по чему-л. грязному, жидкому звуки всплесков, чавкания. 3) Издавать всхлипывающие звуки; плакать, всхлипывая.

хлюпати

[Танка]

Тоді ще й хлипати.

Ось у Івана Франка в одному тільки оповіданні "Олівець":
"Я ще хлипав по дорозi, а сльози текли менi без моєї волi по лицi, хоч на душi стало далеко легше."
та
"- Або я-а знаю, де я за-агубив, - хлипав Степан. - Але що менi тепер та-атуньо скажуть! Iно що менi позаавчора купили в мiстi, а я-а загубив! Ой, ой, ой! - заплакав бiдний хлопець, що боявся вiтця не менше, як професора."
і
"Холодний пiт обiлляв мене цiлого; я виразно чув бiль, гострий бiль вiд рiзки, чув його на цiлiм тiлi i так живо, що всi мої мускули мимоволi корчилися i тремтiли, а в горлi щось захлипало голосно, на цiлий клас."

О ось ще такий приклад:
"...І пацан метнувся знову завулками. Важка карабінка стукала об литки,— придержував її зашпарілою рукою і біг, поспішав. Широко хлипав, ніби рибина зябрами. Чисте вес¬няне повітря будило спогади і хотілося плакати."
(Іван Багряний «Пацан»).

[Кувалда]

додано

[Анатолій]

• хлюпать по болоту – чвакати (хлипати, брьохати,

Немає кінця речення.