Модня́чий, -а, -е, модня́вий, -а, -е, розм. Модний.
[1. Це ти сама написала? — Нє, то їдна молода дівчина. — Часом точно не ти? — Нє, не я, — гаряче видихнула Анжелка, поправляючи свої моднячі окуляри (Олександр Вільчинський, «Дерева на дахах»). 2. Після робочої днини Майка дісталася апартаментів на Жилянській, вдягла модняву сукню, черевички на підборах, бо, може, пан Чертог ще й зовнішній вигляд топ-менеджменту на культурному заході перевірятиме (Люко Дашвар, «На запах м’яса»).]