Ляля́кання, -я, сер., розм., ірон. Дія за значенням лялякати.
[А потім вони кружляли у вирі того божевільного вечора, і посеред звичайного бального лялякання, коли на п'ять фраз випадає чотири компліменти, вона була — як хмаринка, що колихала шовками, вабила незвичністю (Наталя Лапіна, «Ловці чарівного вітру»).]