Домініканці

[Анатолій]

Домініка́нці, -ів, мн.
1. Монахи католицького чернечого ордену (лат. Оrdo Praedicatorum), що його засновував у XIII ст. чернець св. Домінік.
[1. З першої половини XIII сторіччя, коли перші домініканці дісталися Києва, історія нашого Ордену повязана з історією Руси-України. Заснована тоді Руська провінція служила на наших землях аж до кінця Другої світової війни (із сайту praedicatores.org.ua). 2. На поч. XVII ст. РКЦ розгортає діяльність на Чернігівщині і Сіверщині, однак у мізерних масштабах (тут діяли переважно монахи-домініканці), бо цьому завадило козацьке повстання 1648 р. (Андрій Ковальчук, «Географія релігії в Україні»).]
2. (одн. домініка́нець, -нця, чол.; домініка́нка, -и, жін.). Народ, що становить основне населення Домінікани.
[1. Домініканці здебільшого зберігають іспанські традиції і мають змішане африканське і європейське походження (з Вікіпедії). 2. Третя розмова, яку вдалося записати, відбулася 4 жовтня між Берлусконі і домініканкою Марістель Поланко (із сайту tsn.ua).]

[I_Dominik]

Дивимося Домініканець

[Анатолій]

Додано.