Вербалізм

[Наталя]

ВЕРБАЛІЗМ, -у, чол. Намагання приховати за великою кількістю наукових термінів відсутність глибоких знань і серйозної думки; марнослів'я.

[Вербалізм! — перебив його Хлівнюк — Аларміста!.. — Аларміста! Аларміста!.. А тепер і ваш час, — повернувся Ковбик усім корпусом до Ховрашкевича, — товаришу геній! (О. Чорногуз, Зібрання творів у семи томах). Включення людей в практичні процеси державотворення у будь-якій сфері, на будь-якому рівні — саме це є ефективним засобом боротьби з бездумним вербалізмом («Слово і час»). Опріч возвеличення фюрера і героїчних німецьких збройних сил, ніхто нічого з його виступу не зрозумів, бо всі рештки фрази потонули у каламутному вербалізмі (Роман Коритко, У кігтях чужого орла). Ті науки, які вивчають суспільство як таке, віддавна користуються поняттями „історичний час", „історична епоха", „історичний період", які, ймовірно, годі віднести на рахунок простого вербалізму (Микола Люзняк, Роль та місце "Руської трійці" в історії української філософії).]

[I_Dominik]

... а через кому до поданого вище ще додав би 'фраза чи речення що несе мінімальне смислове навантаження'.