Зодіяк

[Анатолій]

Зодія́к, -у (радян., нрк, зодіа́к, -у), чол. Сукупність розміщених уздовж екліптики 12 сузір’їв, що через них пролягає річний шлях видимого руху Сонця; звірокруг.
[1. — Ти, Санчо, проведи краще той дослід, про який я тобі казав, а про інше байдуже: тобі ж невтямки, що таке великі кола, лінії, паралелі, зодіяки, екліптики, бігуни, сонцестояння, рівнодення, планети, знаки, точки перетину й розташування світил у сферах небесній і земній (Мігель де Серванес Сааведра, «Предумдрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», переклад Миколи Лукаша). 2. Дубовий жар — душі моєї знак! // Він зогріває, наче Зодіяк; // Спроквола, звільна, палко, снаговинно // Дарує світові святкове мито — Аж поки в бурі полум'я спахне! (Яр Славутич).]
♦ Зна́ки зодія́ку — позначення 12 сузір’їв, що розташовані вздовж екліптики й називаються переважно іменами тварин.
[В більшості поля рукопису заповнені малюнками, які відображають знаки зодіяку, але виконавці цих малюнків відображають стрільця у вигляді руського воїна одягнутого в довгу сорочку з підібраними полами («Український календар»).]