Доброго дня! Чинний правопис вимагає написання "Пруссія". Чи це є недоліком, чи це так має бути ?
Чи варто зберігати подвоєння у власних назвах? Як краще писати? Чи слід вживати "Прусія/пруський" ?
Подвоєння у власних назвах іншомовного походження.
Модератор: Анатолій
Re: Подвоєння у власних назвах іншомовного походження.
Помітив доцільність подвоєння щодо назви жителів:
Пруссаки (жителі Пруссії) vs
Прусаки (таргани)
Пруссаки (жителі Пруссії) vs
Прусаки (таргани)
Re: Подвоєння у власних назвах іншомовного походження.
Також дивно бачити подвоєння у "Міссісіпі". Чи є в цьому якась доцільність? Чи це вада чинного правопису?
Re: Подвоєння у власних назвах іншомовного походження.
на сайті є розділ "Правопис", де Ви знайдете і обговорення подвоєння.
На жаль, історично, подвоєння/неподвоєння належить до вад українського правопису. І це не набуток "проклятого совєтського минулого", а чисте недопрацювання тубільних мовознавців. Вони спочатку акнули – в українській мові не чується зазвичай подвоєння, яке є на письмі в мові-оригіналі [воно в тих мовах теж часто не чується], тому подвоєння прибираємо, але не всюди. Чому не всюди — бозна [таке вже в нас мовознавство]. Крім зазначеної непослідовності, це ще призвело до різного написання однакових слів власних і загальних, на кшталт: Ґаусс, але гаус тощо. У проєкті-99, мовознавці спробували бекнути, але непереконливо: тільки розширили список загальних слів, де нема подвоєння [про послідовність не йдеться традиційно], але в частині слів подвоєння зберегли: "у випадках збігу кінцевого приголосного префікса і початкового приголосного кореня, якщо відповідне непрефіксальне слово вживане в українській мові". Звичайно, чому тоді "аритмія", пояснення вони не дадуть, принаймні це не можна буде вважати поясненням, виходячи з норм загальнолюдської логіки. Ну і, звісно, вони "як правило" [перепрошую за мову мовознавців], зберегли "у власних назвах, а також в утворених від них похідних словах". Тобто Гаусс, але гаус, Максвелл, але максвел тощо. І закінчили цей параграф шедевром: "Подвоєння зберігається в назвах народів, співвідносних з назвами країн (місцевостей), що мають таке подвоєння: аннамі́ти (анна́мці), валлі́йці, валло́ни, га́лли, е́лліни, іллірі́йці, кіммері́йці й под., але бри́ти, готенто́ти, гу́ни, норма́ни, фі́ни, хе́ти". В цивілізованому суспільстві, за такі "правила" авторів би звільнили з роботи з вовчим білетом.
Тому, чи є логіка в написанні Міссісіпі - це питання риторичне. Доки цей маразм ще триватиме невідомо. Я вважаю, що теперішнє офіційне мовознавство не спроможне розв’язувати правописних проблем. З іншого боку, є багато мовознавців, які можуть їх розв’язати, та працюють вони переважно в неспроможних інституціях/закладах/підрозділах. На жаль. Тому пливуть за течією.
На жаль, історично, подвоєння/неподвоєння належить до вад українського правопису. І це не набуток "проклятого совєтського минулого", а чисте недопрацювання тубільних мовознавців. Вони спочатку акнули – в українській мові не чується зазвичай подвоєння, яке є на письмі в мові-оригіналі [воно в тих мовах теж часто не чується], тому подвоєння прибираємо, але не всюди. Чому не всюди — бозна [таке вже в нас мовознавство]. Крім зазначеної непослідовності, це ще призвело до різного написання однакових слів власних і загальних, на кшталт: Ґаусс, але гаус тощо. У проєкті-99, мовознавці спробували бекнути, але непереконливо: тільки розширили список загальних слів, де нема подвоєння [про послідовність не йдеться традиційно], але в частині слів подвоєння зберегли: "у випадках збігу кінцевого приголосного префікса і початкового приголосного кореня, якщо відповідне непрефіксальне слово вживане в українській мові". Звичайно, чому тоді "аритмія", пояснення вони не дадуть, принаймні це не можна буде вважати поясненням, виходячи з норм загальнолюдської логіки. Ну і, звісно, вони "як правило" [перепрошую за мову мовознавців], зберегли "у власних назвах, а також в утворених від них похідних словах". Тобто Гаусс, але гаус, Максвелл, але максвел тощо. І закінчили цей параграф шедевром: "Подвоєння зберігається в назвах народів, співвідносних з назвами країн (місцевостей), що мають таке подвоєння: аннамі́ти (анна́мці), валлі́йці, валло́ни, га́лли, е́лліни, іллірі́йці, кіммері́йці й под., але бри́ти, готенто́ти, гу́ни, норма́ни, фі́ни, хе́ти". В цивілізованому суспільстві, за такі "правила" авторів би звільнили з роботи з вовчим білетом.
Тому, чи є логіка в написанні Міссісіпі - це питання риторичне. Доки цей маразм ще триватиме невідомо. Я вважаю, що теперішнє офіційне мовознавство не спроможне розв’язувати правописних проблем. З іншого боку, є багато мовознавців, які можуть їх розв’язати, та працюють вони переважно в неспроможних інституціях/закладах/підрозділах. На жаль. Тому пливуть за течією.