Потопальник, -а, чол. Той, хто тоне.
[1. Від дієслова потопати можна також утворити іменник потопальник: «Потопальник щиро дякував за порятунок». До речі, є іменник потопельник — відповідник російського утопленник, що бачимо й у нашій класичній літературі: «...закинуте, глухе містечко лежало, як потопельник, у чорному баговинні» (О. Слісаренко); «Худа печаль і довга туга, мов потопельник, попливла» (М. Бажан) (Борис Антоненко-Давидович, «Як ми говоримо»). 2. Він навіть не обмірковував, навіть думки не сформував, просто вчепився за перше, що впало в око, як потопальник за соломину (Сергій Оксени, «Лісом, небом, водою», книга 1 «Лисий»).]
Потопальник
Re: Потопальник
Ніби ж правильно потопельник.
Re: Потопальник
Потопельник — той, хто втопився.Наталя писав:Ніби ж правильно потопельник.