Я собі довго думала, як його пак підійти до цієї справи.Кувалда писав:Сьогодні мені показали, як можна легко переводити гроші на різні добрі справи. Для мене, як людини технічно відсталої, така форма вельми зручна.
Було б добре узручнити переказ коштів на проєкти перекладу різних, але добрих книжок. Мені здавалося, що Спільнокошт - зручна для цього платформа (бо пропозиція замутити щось подібне на r2u наразилися на спротив).
Тобто є книжка, є охочі перекладати, є частина перекладу, далі оголошується збір коштів [ще краще, якщо це буде своєрідна передплата] пошук видавництва, купівля прав, завершення перекладу, видання, надсилання книжок чи надання доступу до перекладу грошодавцям чи всім охочим.
Отака приблизно схема. Думаю, вона б зацікавила читачів. Наприклад, я. Мене цікавить переклад, скажімо 1984, The Sound and the Fury, Grapes of Wrath. Я називаю книжки, які в будь-якких світових рейтингах найкращих книжок є, а українською їх нема, зате українською видали багатотомні "50 відтінків". Думаю, при добрій відомості про проєкт, можна було б знайти під вказані книжки 500 передплатників. А так маємо дулю з маком, ну і ще "50 відтінків" на доважок.
Тому хотілося б почути конкретніші пропозиції, шановні пані та панове перекладачі, читачі, небайдужі.
Відразу скажу, що альтернативи запропонувати не можу, а питання маю намір ставити тільки з метою прояснити для себе деякі моменти/виявити слабкі місця.
Спільнокошт - платформа зручна, але. Перша проблема - час на збір коштів обмежений. Не вклалися - нічого не маємо. Проект цей ще не "розкручений" та, як ми вже встигли зрозуміти, потребує зусиль для реклами й розголосу. Ті ж самі кафедри університетів. Хтось має скласти їх перелік, сконтактувати, домовитися й т.д. Я не кажу, що це має зупиняти, але це треба враховувати. Далі. На Спільнокошт пропускають готові проекти, що означає, щонайменше, прораховані. Тобто хтось мусить вказати конкретну й обгрунтовану суму, потрібну на книжку. А це, своєю чергою, диктує щонайменше необхідність поспілкуватися з власником авторських прав, а до цієї справи придатне, першою чергою, видавництво, бо власник будь-кому прав не продасть, ще й спитає, чи видавництво добре і як воно планує книжку розповсюджувати. Ми маємо видавництво, яке нас підтримало б так?
Наприклад, Спільнокошт відкладаємо.
Тепер із іншого боку. Особисто я вважаю, що давати право пропонувати книжки й давати на них гроші - нерозумно. Перше: чи справді в нас так багато обізнаних читачів, які знають про книжки в оригіналі й із певних причин потребують перекладу? Я думаю, що ні. Більшість тих, хто в курсі, читають в оригіналі, а ті, хто не читають, самі не знають, чого вони хочуть. З іншого боку, якщо й так, чи не матимемо ми триста книжок і в кожної на рахунку 20 грн?
А що з перекладачами? От, наприклад, я хочу отримати переклад Геймана. Готова заплатити 50 грн за примірник наперед. Звідки я знаю, що перекладач виявиться достойний? Та й узагалі, як мені знати, хто там перекладатиме? І як ми відбиратимемо перекладачів? Хто хоче, той і долучається, чи буде конкурс? Якщо конкурс, то хто судитиме? А що буде, коли книжка не зможе зібрати потрібну к-ть грошей?
Отож. Я не можу запропонувати платформи під цей задум, але маю ідею щодо альтернативного варіанту. Уявімо, що r2u - це видавництво, що має, наприклад, свій сайт (байдуже, на якій платформі, хоч в жж). І має спеціалізацію. Наприклад, тільки науково-популярні книжки. Перекладачі, самостійно вибравши собі книжку, перекладають до 15% тексту й надсилають. Видавництво проводить попередній відбір (скажімо, двічі на рік), тих, хто пройшов, публікує в себе на сайті, де є кнопочка "дати грошей на цю книжку". Ті книжки, що назбирують достатньо грошей, виходять друком. "Видавництво" бере на себе організацію процесу. Так, мені здається, прозоріше - сегментуємо ринок, уже не буде питання "чому саме цей перекладач", ми дамо змогу аудиторії вибирати, що читати, перед тим відібравши для неї найкращі варіанти (за якістю перекладу, популярністю книжки в світі й т.д.).
Тут я бачу відразу дві дірки: розголос і реклама та команда, що працювала б над організацією процесу. Плюси: можливість початківцям видати книжку, можливість зібрати на неї гроші.
Додумала ще.
Якщо ми маємо намір збирати в громади гроші на паперову книжку, то яка буде схема? Скажімо, можна дати 50 грн й отримати екземляр. А що як хтось хоче дати 20 або 200? І без екземпляру. Виходить, що людина дасть гроші, нічого не отримавши, крім подяки. ОК. Як розповсюджувати книжки, на які просто дали гроші? Через книгарні? Тоді куди піде прибуток і хто за нього відрапортує? Надсилати в шкільні бібліотеки? Тоді як вирішити, в які саме?
Є варіант, звісно, паперових книжок не видавати. Але. Скільки відсотків населення має девайс для читання? Скільки з них дізнається про книжку? Чи справді ті люди, на користь яких спрямовані всі ці зусилля (школярі, студенти, наприклад), матимуть до неї доступ?
