Як пояснили мені британці - magik з" k" надає гумористичного забарвлення поняттю магії. Через неправильність написання. Тому при перекладі вжили маґія, а не магія.
Відверто кажучи, не дуже відчувається там гумористичне забарвлення. Може, варто пошукати якесь інше слово, діалектне чи застаріле, де й значення було б зрозуміле, й читалося незвично.
Щодо - Можливо, ти й правий — … твоя правда; …ти маєш рацію; …слушно кажеш
Там висловлюється сумнів - "Можливо", а "твоя правда" - позбавлене сумніву, як на мене.
Ну, слово
можливо загалом надає будь-якому слову/твердженню сумніву чи непевності.
Як не дивно — Хай би як дивно; хай як дивно. Анатолію, це трохи перегин
Тут я довірив Б. Антоненку-Давидовичу
Як би не — хоч би як, який би не — хоч би який
Часто помиляються в тих випадках, коли будують українську фразу за зразком російських висловів как ни («А вы, друзья, как ни садитесь, все ж в музыканты не годитесь»), какой бы ни («Какой бы ни был результат, а работать нужно») й кажуть та пишуть: «Без освіти нічого не осягнеш, як би не хотів того»; «Не тонкощі сюжетоскладання, якими б не були вони винахідливими, цікавлять нас». Таке калькування російських висловів інколи навіть не дозволяє гаразд зрозуміти фразу, наприклад, перше речення, сказане вголос, можна зрозуміти й так: «Без освіти нічого не осягнеш, якщо того не хотів». Щоб такої плутанини не було, треба висловлюватись правильно по-українському: «Без освіти нічого не осягнеш, хоч би як того хотів»; «Не тонкощі сюжетоскладання, хоч би які винахідливі вони були, цікавлять нас». Так усталилося в нашій класиці й живому народному мовленні, отож нема чого від цього відступатись: «Не до пари голубоньці горобець, хоч який він прехороший молодець» (Л. Глібов).
Так само російському вислову что бы ни відповідає український хоч би що («Хоч би що він думав, хоч би що робив, а якась потаємна думка точить його серце, мов хробак…» — М. Чабанівський); так само й російським висловам кто бы ни, где бы ни відповідають українські хоч хто, хоч де («Хоч хто казатиме, — не слухайсь»; «Хоч де будеш, то я тебе знайду». — Словник Б. Грінченка).
ти й правий - нормально. Це перебільшення, що тре’ обов’язково рацію. Уявіть, що казали які-небудь пращурі, коли латини ще тут близько не знали.
Я схиляюся до думки. Що слово правий варто вживати як антонім до слова винний. Утім, може, я й не правий.
залишалася незапаленою – про сталу ознаку тут, певно, казати можна, але оте -ся, на мою думку, змушує міняти відмінок.
Може.
: 
