Інакшість, -шості, жін. Абстр. ім. до інакший; те ж саме, що й іншість.
[1. Українське літературознавство відносно мало уваги приділило проблемі Антонича й інакшості чи, скажімо, Антонича як інакшого, сконцентрувавши зусилля якраз на протилежному (Юрій Андрухович, «12 обручів»). 2. Він схотів бути розумнішим, таким, як всі, — подумала Зінаїда, і в неї стали підкошуватися ноги. — Хоч би не впасти, Господи... Я підозрювала, що він усвідомлює свою інакшість, але... Якже йому живеться на цьому світі? (Володимир Лис, «Іван і Чорна Пантера»).]