ДИТИНІТИ, -ю, -єш, недок., розм. Впадати в дитинство; поводитися, як дитина; пустувати. Ще: малитися.
[Віка мастак перевтілюватись і дитиніти: лице так і грає (Зіновій Легкий, Страшний тиждень). Та смішно дитиніти в сорок літ // І сохнути, й іконіти, як мощі (Ігор Павлюк, За крок до епілогу). Ми промовляли магічне слово Бу-Ба-Бу. Хтось із оточення (згодом я розповім, що то за оточення) на очах дитинів і питався: «А що це таке?» ("Березіль", 7-8,’95). Потапич дитинів: щось хоче, вередує, але не знає чого, і що хоче... (Любомир Франків, Фантарон).]
Дитиніти
Re: Дитиніти
Дитиніти, -нію, -нієш і дитинитися, -нюся, -нишся, недок., розм. Спадати з розуму, поводячись невідповідно до свого віку; те ж саме, що й падати в дитинство, в немовлячий вік; на дитячий розум сходити.
// Поводитися як дитина; пустувати; те ж саме, що й малитися.
[1. Віка мастак перевтілюватись і дитиніти: лице так і грає (Зіновій Легкий, «Страшний тиждень»). 2. Та смішно дитиніти в сорок літ // І сохнути, й іконіти, як мощі (Ігор Павлюк, «За крок до епілогу»). 3. Ми промовляли магічне слово Бу-Ба-Бу. Хтось із оточення (згодом я розповім, що то за оточення) на очах дитинів і питався: «А що це таке?» («Березіль», 7-8, ’95). 4. Потапич дитинів: щось хоче, вередує, але не знає чого, і що хоче... (Любомир Франків, «Фантарон»). 5. Ось не дитинься та приймай гроші за теля (Словник Грінченка).]
// Поводитися як дитина; пустувати; те ж саме, що й малитися.
[1. Віка мастак перевтілюватись і дитиніти: лице так і грає (Зіновій Легкий, «Страшний тиждень»). 2. Та смішно дитиніти в сорок літ // І сохнути, й іконіти, як мощі (Ігор Павлюк, «За крок до епілогу»). 3. Ми промовляли магічне слово Бу-Ба-Бу. Хтось із оточення (згодом я розповім, що то за оточення) на очах дитинів і питався: «А що це таке?» («Березіль», 7-8, ’95). 4. Потапич дитинів: щось хоче, вередує, але не знає чого, і що хоче... (Любомир Франків, «Фантарон»). 5. Ось не дитинься та приймай гроші за теля (Словник Грінченка).]
Re: Дитиніти
Моє трактування нічим не гірше. У чім різниця?
Re: Дитиніти
Слово дитиніти має два значення/підзначення. У Словнику Грінченка, як і в СУМ-11, це чітко показано. У тебе цього немає. От у цьому й різниця.Наталя писав:Моє трактування нічим не гірше. У чім різниця?
Re: Дитиніти
У мене все чітко показано. Ти ж бо те саме трактування перелопатив на свій лад.
Знову за своє?
Знову за своє?
Re: Дитиніти
Стаття для ТСС.
ДИТИНІТИ, -ю, -єш, недок., розм. Впадати в дитинство. // Поводитися, як дитина; пустувати. Ще: малитися.
[Віка мастак перевтілюватись і дитиніти: лице так і грає (Зіновій Легкий, Страшний тиждень). Та смішно дитиніти в сорок літ // І сохнути, й іконіти, як мощі (Ігор Павлюк, За крок до епілогу). Ми промовляли магічне слово Бу-Ба-Бу. Хтось із оточення (згодом я розповім, що то за оточення) на очах дитинів і питався: «А що це таке?» ("Березіль", 7-8,’95). Потапич дитинів: щось хоче, вередує, але не знає чого, і що хоче... (Любомир Франків, Фантарон).]
ДИТИНІТИ, -ю, -єш, недок., розм. Впадати в дитинство. // Поводитися, як дитина; пустувати. Ще: малитися.
[Віка мастак перевтілюватись і дитиніти: лице так і грає (Зіновій Легкий, Страшний тиждень). Та смішно дитиніти в сорок літ // І сохнути, й іконіти, як мощі (Ігор Павлюк, За крок до епілогу). Ми промовляли магічне слово Бу-Ба-Бу. Хтось із оточення (згодом я розповім, що то за оточення) на очах дитинів і питався: «А що це таке?» ("Березіль", 7-8,’95). Потапич дитинів: щось хоче, вередує, але не знає чого, і що хоче... (Любомир Франків, Фантарон).]