Нивора, -и, і нівора, -и, жін. Вівця, народжена попереднього року, що вже перезимувала одну зиму.
[1. Див. Словник Грінченка. 2. Див. Українську малу енциклопедію, кн. IX. 3. Особливо слід підкреслити внесок I. Робчука в уточнення етимонів деяких уже відомих запозичень, пор. статті аршів, бач, балега, бешиха, вайльо (вигук,), ватаг, гарак, данц, дзяма, женяпин, калдар, кептар, кирган, мокріш, матриган, москура, нівора, Окіп, пинтеноґа, творити, плекати, прислоп, саламура, саманати, сарака, спудза, стінка, сусуяк, сигла, тяйстра, тяр (підсилювальна частка,), тримбіта та ін., а також віднайдення ним діалектних румунських форм, від яких походять українські запозичення («Мовознавство», випуск 1, 1998 р.).]
Нивора
Re: Нивора
перезимувала зиму?
Re: Нивора
Означення 100-відсотково взяв з Української малої енциклопедії. Власне, у Грінченка теж Нивора — овца, родившаяся въ прошломъ году и перезимовавшая уже зиму.lelka писав:перезимувала зиму?
Re: Нивора
Щось і мені та тавтологія ріже слух. Хіба що це експресивно-стилістичний плеоназм.