ПАНК, чол.
-у. Молодіжна субкультура, в основі якої лежить категоричний протест проти будь-яких моральних і звичаєвих правил.//-а. Прихильник субкультури.
[У 93-му ми зійшли з київського потяга, і нас відразу обступили панки з вогняними ірокезами і волохатими псами (Юрій Андрухович, Таємниця). Чернівецька поліція виконувала службу посередині вулиць, а ніколи по хідниках-тротуарах. Ці панки, які не були нам знані, кличуть (Олександр Добржанський, Хочемо до України!). Не по-осінньому теплий вітерець доніс дзвінкий дівочий сміх з під того дерева, під яким улаштувалися руда і панк із зачіскою, як у скаженої моркви (Наталка Шевченко, Подвійні міражі). Загалом панки — це люди, які ні під кого не підлаштовуються. Вони — антиполітики. Навіть у виборах участі не беруть (Марія Кириченко, Панки. Хто вони такі?). Панк, як і експресіонізм, напористий, наступальний і дуже конкретний (Ї: незалежний культурологічний часопис). …Зовнішня атрибутика, символіка стали лише формою, яка сприяє консолідації певної категорії молоді в такі групи, як панки, металісти, брейкери, спортивні фанати, рокери… (Нариси української популярної культури).]