На мій погляд, тенденції позитивні, попри те, що інформаційний простір переважно самі знаєте який. Дивіться, які тенденції, скажімо, в освіті (перед початком 2013-14 навчального року):
У Донецьку батьки 24,9% або 2075 першокласників вибрали українську мову як основну для навчання дітей в школі. Про це повідомили в Донецькій міській раді.
Загалом у школах Донецька в 298 перших класах навчатимуться 8340 учнів.
«2075 учнів за бажанням батьків навчатимуться в 74 класах українською мовою. Всього в донецьких школах функціонуватимуть 764 класи з українською мовою навчання. Державною мовою будуть навчатися 27,7% школярів міста - це 18908 учнів», - повідомили у міськраді.
Як відомо, у минулому навчальному році в Донецьку українською мовою навчалося 26,5% першокласників або 2057 дітей. Усього в донецьких школах минулоріч функціонували 718 класів з українською мовою навчання, у яких навчалося 28,3% школярів міста.
Загалом в Україні збільшилась кількість шкіл з українською мовою навчання. Якщо у 2010/2011 навчальному році в Україні з-поміж 20 тис. 300 шкіл функціонувало 16 тис. 594 (81,7%) школи з українською мовою навчання, 1240 (6,1%) з навчанням російською мовою, то у 2012-2013 навчальному році з 19 тис. 70 шкіл українською мовою навчання велося у 16 тис. 356 (85,8%), а російською мовою - у 1256 (6,6%) шкіл.
У Києві з 482 шкіл лише 7 – з російською мовою навчання. Водночас впродовж 2012-2013 навчального року із 225 тис. 690 класів загальноосвітніх навчальних закладів російською мовою велося навчання у 31 тис. 372 (13,9%).
Або:
Отже, в 2011/12 навчальному році українською мовою загалом навчалося 81,9% від загальної кількості школярів. Українською мовою навчалися більшість учнів у 23 з 27 регіонів України. У них частка учнів, що здобували освіту українською мовою, коливається від 99,98% у Рівненській до 72,1% в Одеській області. У Донецькій та Луганській областях навчалося українською мовою трохи менше половини дітей – 48,3% і 48,1% відповідно. В Криму навчаються українською мовою 7,8% школярів, у місті Севастополі - 2,9%.
У столиці України навчаються українською 97,1% школярів.
Відсоток учнів, що навчаються українською мовою, зменшився за рік у Криму (з 8,1 до 7,8%), Дніпропетровській (з 81,4 до 80,9%), Луганській (з 48,5 до 48,1%), Одеській (з 72,4 до 72,1%), Харківській (з 74,9 до 74,4%), Херсонській (з 84,9 до 84,5%) областях. Менш помітно, але все ж зменшилася частка учнів, що навчаються українською мовою, в Івано-Франківській, Львівській, Миколаївській, Чернівецькій областях.
В решті регіонів України частка учнів, що навчаються українською мовою, у 2011/12 навчальному році залишилася незмінною чи дещо зросла. Особливо помітне зростання в Донецькій (з 46,6 до 48,3%) та Запорізькій (з 72,6 до 73,3%) областях.
Тобто з освітою шкільною у нас проблема на Донбасі і в Криму. Коли закінчиться нинішня веремія, то тре’ просто побудовати в усіх кримських містах по одній добротній українській школі. І подивимося, який буде конкурс. У Симерополі
побудували. А в Севастополі ніяк не закінчать. Загалом кількісно україномовна освіта зростатиме, цю тенденцію навряд чи переломити, бо це природний процес, але врешті впреться в інший природний чинник - у потребу освіти іншими мовами[тобто застабілізується десь на 85-90%, решта буде іншими мовами]. І це нормально.
В інших галузях, звісно, не так природно. Але особлива проблема зі змістом навчання. У нас посилюється тенденція виїжджати на навчання за кордон. Думаю, це пов’язано не тільки з подальшим працевлаштуванням на Заході, але й з якістю вищої освіти в Україні. Її ухваленням прогресивного Закону про вищу освіту [який так пропагує пані Лілія] сильно не піднімеш. Незалежніші виші штампуватимуть випускників, аж гай шумітиме. А знань як не було, так і не буде. І це велика проблема. Закон написати простіше
