Лівак

[Анатолій]

Ліва́к, -а́ чол.
1. політ., розм., часто зневажл. Прихильник лівих політичних поглядів.
[Насправді ж автор ніякий «лівак», він в душі поклонник Липинського, гетьманець і консерватист («Українська книга», 1975 р.).]
2. діял. Лівша, шульга (про чоловіків); те ж саме, що й лівшак, лівшун, лівкут, лівкутник, лівцун.
[1. Не тішся, Гошик у нас лівак, правою нормально хіба цигарку тримає, або при при потребі в морду лупить. (Андрій Кокотюха, «Мама, донька, бандюган»). 2. Наприклад, на карті № 172 1-го тому АУМ «Суфікси іменника лівша»ерше протиставлення вирізняє дериватизні утворення лівша — лівшак — лівак — лівшун — лівушник («Наука і культура»). 3. — Я так і знав, Маніхею, що ти лівак. — Ти правий, Уліссею. Та не зовсім, бо я однаково володію обома руками, а лівою працюю зараз, щоб не бути подібним до тебе. (Іван Лучук, «Уліссея»).]
3. діял. (Бойківщина) Ліва рука.
[Зарад ліваком вержу (Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. Ч. 1).]
4. розм. Підробна продукція, підробка.
[Те, що серед годинників зустрічаються підробки, знають, напевно, всі. Фірми, що поважають себе, прагнуть всіляко захистити покупців від придбання «лівака» (З інтернету).]
5. розм. Додатковий неофіційний підробіток; хартура.
[Заробити лівака я не міг: квиток – 20 копійок, хіба когось свого безплатно пускав (журнал «Країна» від 5 листопада 2013 р.).]
6. розм., рідко. Той, хто використовує робочий час для додаткових підробітків.
[Не терпить він хапуг та ліваків, такі, каже, тільки ганьблять нашу степову гвардію... (Олесь Гончар, «Тронка»).]
7. розм., рідко. Ліва пара взуття.
[Він, правда, і не шукав, забрав усі ліваки, як є. Але ото ж буде сміху, як удома роздивиться! Ну що він буде робити з дванадцятьма лівими черевиками? (Черінь Ганна, «Хитра макітра»).]

Чи завжди в родовому відмінку закінчення -а? Чи може бути й -у?