1. Говорити нерозумні, беззмістовні речі; молоти дурниці; збивати з пантелику.
[Вона йому нісенітницю як забузанила, то він і рукою махнув («Словарь…» Б. Грінченка). Замарилося химерику забузанити-заґедзелити роздебендю (скоромовка).]
2. Тонути у багнюці (взято звідси).
Ще знайшла такий приклад.Забузáнѣтъ, ню, ятъ. (Ср. бузá: илъ, грязь; бѣлор. забузáниць: привести въ замѣшательство, сбить съ толку). Утонуть въ грязи. Лошадь забузанила. Бѣльск. (Добров.).
[Так от таке воно зілля було, що ще чоловік тільки рота розкрив, а вона уже й забила і забузанила його (Д. Яворницький).]
От тільки не збагну значення "забузанити" в цьому контексті.
