Сабадашка

[Анатолій]

Знайшов таке: Фамилия Сабадаш восходит к украинскому слову «сабадашки» - «веселые песенки, род частушек (віділення моє)».

Таке: Широко відомі на Чорнобильщині й дівочі ворожіння про майбутню долю з "балабушками" - маленькими пампушками, тісто для яких, як і для "калити", за давнім звичаєм замішувалося на "непочатій воді". Сьогодні про цей обов'язковий магічний прийом згадують лише деякі інформатори. Локальні назви андріївських пампушок у досліджуваному районі — "шишки" (с. Залісся), "опушки" (с. Старий Корогод), "обливанці" (їх обливали окропом) (с. Іллінці), "сабадашки" (с. Нова Красниця), "медочки" (с. Купувате) тощо (Олександр Курочкін, «Українці в сім’ї європейській: Звичаї, обряди, свята».).

Малорусько-німецький словник Євгена Желехівського та Софрона Недільського: Сабадашки. pl. Art kurzer lustiger Lieder; 2) Märchen, Anekdoten, pl (тобто коротка весела пісня; 2) небилиці, анекдоти).

Таке: В. Гнатюк виокремив дрібні (віділення моє) пісні – коломийки, козачки, сабадашки (вівати, краков’яки, шталери), чабарашки (шумки).


Пропоную статтю в такій редакції:

Сабадашки, -ок, мн.
1. діял. Веселі короткі пісенькі типу частівки.
[1. В більшій части Галичини (крім гір) коляди книжні або зовсім витиснули давніші “колядки” (у нас їх інколи звуть навіть “сабадашками” т. є. піснями свіцького, легкого характеру в противставленню до поважних пісень релігійних), або значно частіше від них співаються (Листування Івана Франка та Михайла Драгоманова). 2. Тут співати не вільно! Ти, спорохнявілий діду, краще вробив би, коли б плакав за свої гріхи й молився Богу, ніж маєш тут витинати свої сабадашки! (Іван Франко, «Лель і Полель»). 3. — Сабадашко моя, ой а де ж ти була? — З паничем під корчем підвечіркувала (Народні пісні до танцю. Запис Лесі Українки).]
2. діял. Небилиці.
3. локальне. Андріївські пампушки — обрядова страва, що її готують на свято святого Андрія (13 грудня за н.с.) задля ворожіння.
[Локальні назви андріївських пампушок у досліджуваному районі - "шишки" (с. Залісся), "опушки" (с. Старий Корогод), "обливанці" (їх обливали окропом) (с. Іллінці), "сабадашки" (с. Нова Красниця), "медочки" (с. Купувате) тощо (Олександр Курочкін, «Українці в сім’ї європейській: Звичаї, обряди, свята».).]


А ще знайшов таке:
Сабадашки-пісні, соботки...
Де вже їхня купалька пора?

Маю підозру, що тут ідеться не про ті сабадашки, що їх тлумачено в цій темі.

[Кувалда]

чудово , але одне але
Веселі короткі пісенькі типу частівки. не варто "типу частівки" (якби ми писали російського словника, то так, а тут не потрібно порівнювати з російськими піснями). Просто Веселі короткі пісеньки. по-друге, а чому в множині? адже є й однина, або напишіть щось на кшталт частіше в множині.

[Кувалда]

Зачистив це обговорення від зайвих емоцій.

[Кувалда]

Анатолію, зробіть зовнішнє покликання, будь-ласка, на це обговорення.

[Наталя]

Дублюю повідомлення, яке підло видалив Кувалда.
СВОЮ статтю я бачу так:

САБАДАШКА, - ки, діал. Різновид соціально-побутових пісень.
[1. — Сабадашко моя, ой а де ж ти була? — З паничем під корчем підвечіркувала (Народні пісні до танцю. Запис Лесі Українки). 2. — Тут співати не вільно! Ти, спорохнявілий діду, краще вробив би, коли б плакав за свої гріхи й молився богу, ніж маєш тут витинати свої сабадашки! (Іван Франко, VI, 1951, 182).]

Заувага! Сабадашки - це не веселі пісні (як уперто нам хоче довести Анатолій). "Стосовно сабадашка як діалектної назви веселої пісні, вважаю, тут неточність. Радше варто говорити про різновид соціально-побутових пісень за аналогією до кріпацьких, бурлацьких, рекрутських тощо. Те, що вони веселі, видається, має причиново-наслідковий зв’язок із волею, свободою."

[Дмитро]

Дозвольте і мені свою пришву пришити. Гадаю, статтю завжди можна буде виправити. Тож сперечатися до крові й образ таки не варто. Істина народжується тільки в мирних суперечках.
Моя думка така: якщо пісня, шумка, думка, коломийка та ін. різновиди народної творчості стоять в однині, то й сабадашка має стояти в однині. Поперегортав чимало словників і схиляюся до думки, що найдоцільніше подати таке тлумачення:

Сабадашка, ж., діял.
1. Невеличка народна пісенька веселого, жартівливого характеру; приспівка.
2. Вигадка, байка.

Гадаю, воно трохи примирить, здавалося б, непримиренні сторони. З пампушками, певен, слід зачекати. Треба пошукати надійніших джерел.

[Наталя]

Як на мене, сабадашка - не така вже й весела пісня.

Гадаю, статтю завжди можна буде виправити.

Про це казала триста разів - мене ж ніхто не чує.

Моя думка така: якщо пісня, шумка, думка, коломийка та ін. різновиди народної творчості стоять в однині, то й сабадашка має стояти в однині.

Тут маєте рацію.

[Анатолій]

Щодо однини – множини. Тут ось що цікаво. Малорусько-німецький словник Євгена Желехівського та Софрона Недільського подає слово в множині «Сабадашки» (без однини). Водночас у цьому ж словнику є статті, де подано інші різновиди пісень, в однині: «Чабарашка» (коротка пісня), «Коломийка» (танець і коротка пісня), «Коляда» (різдвяна пісня) тощо.

В Етимологічному словнику тільки у множині «Сабадашки», хоча є «Смородина (хороводна весняна дівоча пісня)», «Коломийка (українська народна пісенька…)», а якщо якесь реєстрове слово і в множині, то подано й однину, як-от: «Руни (одн. руна)».

Українсько-російський словник, 1962 р., теж реєстрове слово у множині «Сабадашки».

СУМ: «Сабадашки», але «Краков’як» (Польська народна пісенька типу коломийки), «Шумка» (Коротка танцювальна пісня веселого, жартівливого змісту), «Частівка» тощо.
До того ж абсолютна більшість прикладів з літератури подано в множині.

Хіба тут однина: Загуркотіли вози з гори, завили двірські фірмани якоїсь неприличної сабадашки; парубки наші попрощали ся, щоби не стрітити ся з пянюгами, та поїхали сей в свою, а той в свою дорогу (Стефан Ковалів, «Щаслива бабуня»).

Приклад з Лесі Українки (— Сабадашко моя, ой а де ж ти була? — З паничем під корчем підвечіркувала) подає однину, та чи про пісню тут ідеться? Якось дивно: звертаються до пісні, а пісня відповідає, що з паничем підвечіркувала. Таке враження, що тут мовиться про людину. Якщо так, то це ще одне означення.

Там, де трішки більше розповідається про сабадашки, ці пісні характеризуються, як танцювальні. Наприклад, у Гнатюка можна знайти перелік пісень (серед них і сабадашки), після чого написано таке: Усе те коротенькі, найчастіше одно- двострофкові пісні, що різняться між собою лише розміром. Співають їх особливо при танцях, але й поза ними.

Отже, пропоную такий варіянт статті (внесу, в ТСС протягом завтрашнього дня, якщо не буде заперечень):

Сабадашка, -и, жін., діял. (звичайно мн. сабадашки, -ок).
1. Невеличка народна пісенька веселого, жартівливого характеру, що її співають особливо при танцях, але й поза ними. // Танець на музику цієї пісні.
[1. В більшій части Галичини (крім гір) коляди книжні або зовсім витиснули давніші «колядки» (у нас їх інколи звуть навіть «сабадашками» т. є. піснями свіцького, легкого характеру в противставленню до поважних пісень релігійних), або значно частіше від них співаються (Листування Івана Франка та Михайла Драгоманова). 2. Тут є дім плачу! Тут співати не вільно! Ти, спорохнявілий діду, краще вробив би, коли б плакав за свої гріхи й молився Богу, ніж маєш тут витинати свої сабадашки! (Іван Франко, «Лель і Полель»). 3. Загуркотіли вози з гори, завили двірські фірмани якоїсь неприличної сабадашки; парубки наші попрощали ся, щоби не стрітити ся з пянюгами, та поїхали сей в свою, а той в свою дорогу (Стефан Ковалів, «Щаслива бабуня»). 4. Власне танцювальні пісні – це твори, що співаються на танцювальні мелодії переважно під час танцю у вигляді пісенного супроводу до нього, приспівки. У різних місцевостях України народ наділяє їх різними назвами, такими як: приспівка, співка, данайка, метелиця, триндичка, шумка, сабадашка, чабарашка, козачок, коломийка, гудинка, шантопурка та ін. (Світлана Лещинська, «Історична парадигма українських народних пісень до танцю», збірка наукових праць «Література. Фольклор. Проблеми поетики», 2012, випуск 37, ч. 2).]
2. Небилиця, вигадка, байка.

Приспівку з тлумачення прибрав, бо, виходячи з четвертого прикладу це ще один різновид танцювальних пісень.

Щодо «адріївських пампушок», то тут і справді треба перевірити інформацію. Маю підозру, що ця обрядова страва може дещо не так писатися.
Ну й залишається питання про сабадашку, про яку згадувала Леся Українка. Якщо там ідеться про людину, то як тлумачити в такому разі.
У будь-якому разі, завтра стаття буде занесена до ТСС.

[Наталя]

якщо не буде заперечень

Є заперечення.

Статтю до словника варто внести в такому вигляді:
САБАДАШКА, - ки, діал. 1. Невеличка народна пісенька жартівливого або сатиричного характеру; приспівка. 2. Вигадка, байка.
[1. — Сабадашко моя, ой а де ж ти була? — З паничем під корчем підвечіркувала (Народні пісні до танцю. Запис Лесі Українки). 2. — Тут співати не вільно! Ти, спорохнявілий діду, краще вробив би, коли б плакав за свої гріхи й молився богу, ніж маєш тут витинати свої сабадашки! (Іван Франко, VI, 1951, 182).]

[Кувалда]

1. Чесно кажучи, Анатолію, я погоджуюся на Ваш варіянт і хотів би вже бачити статтю в словнику
2. Тепер скажу "але" Я б не писав "народна" (і так ясно, або як кажуть росіяни "по умолчанию"), весела і жартівлива [під мікроскопом хіба відмінність тут видно - лишив би весела]. Тобто я залишив би: Веселі пісеньки; також відповідний танець. Одним словом, схиляюсь до того, щоб означення були по змозі лаконічні. Але це на Ваш розгляд, я спокійно сприймаю і довший варіянт. Допускаю, що множина стосувалася пісень, а однина - танцю, але не розглядаю таку версію як високоймовірну.
Щодо Українки, то тут мається на увазі танець. Тобто можна подати, скажімо, оцей приклад:
Серед усієї народно-пісенної спадщини письменниці знаходимо близько 150 народних пісень та приспівок до танців і 6 народних назв танців:
Козачок (“Танцювали миші”, с. 112),
Сабадашка (“Сабадашко моя”, с. 124)
Гречка (“Ой, посіяв козак гречку”, с. 134)
Валець (“Пішла я вальця”, с. 144)
Полька (“Біда польку спокусила”, с. 144-145)
Попадя (“Журилася попадя”, с. 165)
В рукописі Лесі Українки подано назви тільки до трьох танцювальних пісень (“Сабадашка”, “Гречка”, “Полька”) (Анатолій Богорад, "Танець в творчості Лесі Українки", "Танцювальні пісні", 1970)

Стосовно п.2., то я б дав покликання на кшталт: див. Етимологічний словник української мови[, Т.5, с. 158], бо в нас нема прикладу. Але це теж на Ваш розгляд . Ухвалюйте рішення. Сподіваюсь уже побачити "Додано". Нині